Джейн Б. Бурка - Прокрастинація

й так соромно за те, які вони є, що ще більше руйнує їхню впевненість і змушує їх відмовлятися від спілкування з вами й далі уникати завдань.

Коли ви робите це самі. Ніколи, окрім виняткових випадків, не рятуйте прокрастинатора, виконуючи його завдання за нього. У вас може виникнути спокуса вдертися у ситуацію і взяти все під свій контроль, особливо якщо ви бачите, що коли прокрастинатор із чимось не впорається, то наслідки не забаряться. Але пропонуючи магічне рішення, ви тільки посилюєте проблему, бо зміцнюєте в прокрастинатора очікування, що ви або хтось інший з’явиться в останню хвилину і врятує його. І ви ризикуєте застрягнути в довічній слизькій ситуації, бо прокрастинатор затягує вас у провокативну гру: наскільки близько йому треба підійти до катастрофи, перш ніж ви завершите за нього цю роботу?

Слова «я ж тобі казав!». Якщо все й справді станеться так, як ви передбачали, у вас може виникнути спокуса нагадати прокрастинаторові, що ви були праві. Та, якщо ви піддастеся цьому поклику, це не допоможе. Визнає він це чи ні, але він точно знає, що ви були праві, і почувається погано. Говорити: «Я ж тобі казав!» — це як сипати сіль на рану. У вас може бути відчуття перемоги, та це тільки віддалить вас і прокрастинатора.

Підходи, які можуть допомогти

На жаль, немає жодного гарантованого методу взаємодії з прокрастинатором. Усе ж є кілька загальних підходів, які можуть полегшити життя вам обом.

Активуйте мислення розвитку. Більшість прокрастинаторів розглядають свої результати та ефективність з перспективи фіксованого мислення, тобто вважають розум і талант вродженими величинами, закладеними при народженні.[277] Отже, все, що вони роблять у житті, в навчанні, на роботі, на ігровому майданчику чи навіть удома, потенційно може показати, наскільки вони розумні або талановиті. Тому завдання стають для них перевірками і містять у собі ризик провалу, що змушує багатьох людей відкладати ці завдання на потім. Фіксоване мислення змушує людей відмовлятися від серйозніших викликів. (Див. Розділ 2, щоб дізнатися більше про типи мислення). Ви можете надати своєму прокрастинаторові неоціненну послугу, якщо своїми переконаннями віддалятимете його від фіксованого мислення і спонукатимете до мислення розвитку: культивуйте та доносьте істину, що життя полягає в тому, щоб вчитися, що завдання — це можливості вправлятись у чомусь і ставати кращим, і що кидати собі виклик може бути весело й захоплююче.

Особливо важливо розвивати власне мислення розвитку, якщо ваша дитина має проблеми з виконанням домашнього завдання. Стережіться спокуси звертати увагу тільки на оцінки або ставити розум своєї дитини вище за все. Натомість хваліть дитину за те, скільки вона доклала зусиль, як тяжко над чимось працювала і як багато навчилася. Зауважте, наскільки краще вона зараз робить те, що раніше робила не дуже добре. Питайте, що цікавого було в школі, а не яку оцінку вона отримала за контрольну. Якщо справи йдуть не дуже добре, допоможіть дитині подумати над тим, чого вона навчилася такого, що допоможе їй краще впоратись наступного разу. Такий підхід допоможе і вам, і вашому прокрастинатору зняти з себе тягар результату і звернути увагу на сам процес. А це зменшить необхідність у прокрастинації як стратегії захисту. Коли навчання сприяє отриманню задоволення, то вчитися хочеться більше.

Зберігайте своє власне бачення. Дуже легко забути, що ви і прокрастинатор — це дві окремі людини, і почати вважати проблеми прокрастинатора своїми власними. Ви можете зробити великий особистий внесок в успіх прокрастинатора, щоб коли прокрастинатор гарно впорається із завданням, ви були задоволені собою. Але ваш чоловік (ваша дружина) і діти — це не ви, і їхня успішність не є тією єдиною мірою, яка визначає вас як хорошу дружину чи матір (як хорошого чоловіка чи батька).

Керол, яка ламала голову над тим, що робити зі своїм шістнадцятирічним сином Джеймі, втратила власне бачення. Вона відчувала себе повністю відповідальною за нього. Якщо Джеймі погано вчився в школі — це означало, що вона погана матір. На жаль, це лише погіршувало ситуацію для них обох. Надмірний внесок Керол у його успішність став додатковим джерелом тиску на Джеймі, а також створював величезну напругу в стосунках між матір’ю і сином. Навіть якщо Керол вдавалося змусити Джеймі посидіти за підручниками годину на день, сам він міг прочитати і сприйняти тільки одну сторінку. Ви також повинні нагадувати собі, що ваш вплив на вашого прокрастинатора обмежений. Ви можете спробувати повпливати на свого прокрастинатора, щоб він зробив те, що ви хочете, але ви не можете змусити його діяти. Подобається вам це чи ні, він — окрема особистість.

Пам’ятайте про можливі нейрокогнітивні відмінності. Цілком вирогідно, що мозок вашого прокрастинатора працює зовсім не так, як ваш. У його мозку можуть не працювати якісь виконавчі функції, наприклад здатність до планування, організації чи самомоніторингу. Може, у вашого прокрастинатора не дуже хороша короткотермінова пам’ять або в нього СДУ і він не може не відволікатися кожних кілька секунд, намагаючись зосередитись. У кожному мозку свої нейронні зв’язки. Ваш прокрастинатор може бути не здатен зосереджуватися, бути послідовним чи планувати так, як це робите ви. Замість припускати, що ваш прокрастинатор не хоче співпрацювати, є пасивним або має якийсь моральний недолік, ви можете допомогти йому, дослідивши питання СДУ та ВД, і запропонувати (а не прочитати лекцію) свою підтримку в практичних питаннях, з якими ваш прокрастинатор не вміє справлятися. Той факт, що ви бачите, які кроки потрібно зробити, щоб розпочати і завершити завдання, не означає, що прокрастинатор із СДУ або ВД точно знатиме чи пам’ятатиме, як підступитися до нього та ефективно його виконати.

Співпрацюйте. Щоб запропонувати свою допомогу і щоб її прийняли, вам потрібно налагодити двосторонню співпрацю. Цей процес дуже відрізняється від «пиляння», натиску, покарання чи вичитування. Ви можете разом зі своїм прокрастинатором визначити свою роль, а тоді дотримуватися її. Запитайте його, чим ви можете бути корисні, і допомагайте лише так, як вас просять. Запропонуйте свій підхід до складного завдання із віддаленим дедлайном і робіть це як партнер, а не як диктатор.

Застосовуйте гнучку стратегію. Нерідко буває, що стратегія не дає бажаних результатів, а люди намагаються робити одне і те саме знову й знову, з дедалі більшою наполегливістю. Натомість значно ефективніше було би зробити щось таке, що докорінно відрізнялося б від попередніх зусиль.

Що тільки Керол не робила, аби змусити Джеймі перестати прокрастинувати з домашнім завданням. Якийсь час вона пиляла його: «Не забудь, що у п’ятницю в тебе контрольна з фізики»; «Тобі варто взятися до роботи над проектом, поки ще не запізно». Зазвичай Джеймі у відповідь на це сердився або взагалі не звертав уваги на матір. Коли пиляння не спрацювало, Керол спробувала