Микола Капустянський - Похід українських армій на Київ-Одесу 1919, Микола Капустянський

так звана Київська. Крім того, до складу Наддніпрянської армії входило дві окремі дивізії – 3-тя й 9-та Залізнична. Запорізьку Січ (2 див.) не братимемо на увагу, бо вона була в стані переформування. Разом люду біля 29-30 тисяч – 5 тисяч мобілізованих, яких іще не притягнуто до бойових частин; разом 34-35 тисяч, багнетів і шабель 15 тисяч, 149 гармат плюс 28 гавбиць, 533 кулемети (таку кількість кулеметів подавали дивізії, одначе, їх було значно більше, а частини приховували їх від детального обчислення, так, на всякий випадок), 9 панцерних потягів, 6 панцерних самоходів, 26 літаків і 4 радіостанції.

Загальна кількість вояків наших армій складала біля 85 тисяч. До цього треба ще додати не менше, як 15 тисяч організованих повстанських відділів (Зелений, Сокіл, Павловський, Шепель та і.ншl), які діяли за вказівками ШДА. Разом біля 100.000.

Багнети та шаблі.

33 тисячі багнетів та шабель, 335 гармат і більше ніж 1100 кулеметів, самольоти-літаки та радіостанції і панцерні потяги. Штаб ДА було з'єднано з усіма групами юзами та телеграфними й телефонними апаратами.

Характерно, що в Галицькій армії був, порівнюючи, невеликий відсоток багнетів і ша6ель на цілу армію (біля 1/3), в Наддніпрянських частинах бійців трохи менш, ніж половина загальної кількости людей. Це з'ясовується більшою організацією тилових частин в Галицькій армії; так, наприклад, одна лише команда етапу ГА складалася з 9784 людей при 2960 багнетах.

В обох арміях звертав на себе увагу велика кількість кулеметів, що збільшувало вогневу міць нашої збройної сили і давало їй в необхідних випадках значну відпорність. Треба додати, як це ми зазначали раніш, що наша армія являла собою організовані в боях кадри, які могли стягти до себе десятки тисяч нових бійців; це особливо стосується до Наддніпрянської армії, бо вона складалася з бататьох тактичних одиниць невеликого чисельного складу.

На Правобережжі в тих районах, які ми посідали, були великі контингенти мобілізованих (здорового, молодого люду); треба було лише їх покликати до лав армії, умундирувати, взути й озброїти. Так само можна було влити в нашу армію багаго окремих повстанських загонів, що з успіхом робили деякі наші групи, як Запорізька та інші.

Настрій як Наддніпрянської, так і Галицької армій був піднесений.

Отже, моральний чинник і чисельна сила армії була до нашої розпорядимости. Нам бракувало лише техніки, ліків і виряду. Але й тут потроху справа налагоджувалась. У ворога будо захоплено значну кількість військового майна, і ми дещо одержували з Румунії. Гірше була справа з ліками та санітарним майном, а також і з одягом (бракувало чобіт і теплого одягу).

Таким чином, Українська армія здолала би без нічиєї допомоги звільнити Правобережжя від ворога, як перший етап.

Всі інші (білі) армії користувалися допомогою Антанти.

Взагалі, фронт і командування були далеко сильніші, ніж тил. І тилові треба було вжити всіх заходів, щоб своєчасно підготуватися до зимової кампанії. На це був час і змога.

Побачимо, чи впораються вони з цим завданням.

Ворожі сили на Правобережжі.

На півдні Правобережної України оперувала 14-та совєтська армія, в складі чисельних і міцних 5, 47, та 58-ї дивізій + окрема інтернаціональна бригада, матроські відділи і залоги різних етапів і міст.

На Київському і Коростенському напрямках покищо було біля двох дивізій з доданими частинами, вже досить знесилених нашим успішним наступом. Отже, на цих двох напрямках – Київському й Коростенському – проти нас було біля 14-16-ти тисяч багнетів і шабель – та різних резерв ще мусіло надійти 3-4 тисячі.

На півдні з залогами – від 18 до 20 тисяч. Значно ослабляли бойову силу червоних наші повстанські загони, що руйнували запілля і відтягали на себе увагу й ворожі частини. Сприяв нам також розвій успіхів Добрармії, – червоні мусіли кинути проти неї свої глибокі резерви.

Розділ XXV
пертрактації з Польщею

Делегація і її склад.

Щоби з'ясувати наші взаємовідносини з польським військом, подаємо коротенько пертрактації нашої новоі делегації з поляками.

З переходом за Збруч Галицької армії, Головний Отаман негайно вживає заходів, щоби стримати на Збручі польські війська і поновити завішення зорої між нашим і польським військом.

Вже 17.VІІ. головою військової делегації призначено ген. штабу полковника Ліпка, випуску 1911 року з Військової Академії. Це людина серйозна, досить обережна, військову справу розумів він добре, тому надавався для виконання цього поважного завдання.

Склад делегації.

Склад делегаціїі: голова – полк. Ліпко, члени: підполк: ген. штабу Левчук, від державної інспектури п. Мшанецький і секретар сотник Руцький.

До 20-го числа делегація вирушила до Львова. Там вона остаточно розв'язала питанця з окремою галицькою делегацією майора Шухевича, яка вже перебувала у Львові. Для з'ясування цієї справи надсилаються до Кам'янця наші делегати, і до 23-го, нарешті, сформовано спільну з Галицькою армією військову делегацію. До її складу ввійшли з боку галичан: сотники Магаляс Семен, Луцький Остап та Гузар Роман.

Отже, тепер це була повноправна військова делегація від обох Українських армій з відповідними повноваженнями. Головні її завдання – припинити наступ Польської армії на Збручі і домагатися бази для Галицької армії на терені Східньої Галичини, а також підготувати умови для спільних операцій з Польською армією проти большевиків.

Мета.

Крім того, цій же делегації поставлено зарядження: 1) вести переговори з державами, які зацікавлені в боротьбі з большевиками, про «умови, за яких УНР мала би можливість продовжувати спільну боротьбу проти большевиків, користуючися допомогою цих держав»; 2) також просити представників Антанти взяти під свій захист українське населення в районах, занятих поляігами; 3) просити у представників Антанти санітарної допомоги; 4) домагатися забезпечення вільного транзиту різних товарів зза кордону на Україну, через територію Польщі.

Словом, на цю комісію покладалося багато