Давид Гроссман - З ким би побігати

Він пірнув і залишався під водою скільки міг, сподіваючись остудити закипілу в його крові отруту. Що з ним коїться? Чому йому так боляче від того, що в неї є хлопець? І Асаф з гіркотою відповів собі: мабуть, так уже влаштовано життя, він шукає її, а вона — когось іншого. Носорогу потрібна Реллі, а Реллі потрібний американець. Чому не можна легенько стукнути по цьому світу, отак збоку, як по скриньці з дріб’язком, з усякими цвяхами і шурупами, щоб усе стало на місце? Вже починаючи задихатися, схоплений холодом так, що навіть новий біль стиснувся усередині, Асаф випірнув на поверхню, дозволяючи сонцю втішити себе.

І сонце зігріло йому живіт і приголубило груди. Думки знову розтеклися м’якими хвилями. А може, він і зовсім шукатиме її і шукатиме — тижнями безперервно, місяцями, навіть роками? І ось, припустімо, через двадцять років він її знайде, постукає в двері де-небудь у районі фешенебельних вілл, і воротар відчинить і запитає: то як про вас доповісти? А він відповість, мовляв, у мене дещо є для Тамар. У вас? — здивується слуга. Та що у вас спільного з Тамар? Тамар не приймає першого стрічного, кожна хвилина її життя присвячена роздумам про добро і зло, про свободу вибору, а крім того, вона зараз у поганому гуморі, позаяк нещодавно розлучилася з чоловіком, з тим самим прославленим гітаристом...

— Бачив, яку біксу сюди принесло?

— Ну признайся, у тебе на неї встав?

— Це відколи сюди пидівки швендяють?

Асаф розплющив очі і побачив біля самої води трьох хлопців.

— Доброго ранку, лапулю! Добре виспалася?

Він став на ноги, вода доходила йому до шиї. Було холодно. Асаф попрямував до берега, але один з хлопців непоквапливо, навіть накульгуючи, рушив до того місця, де Асаф хотів вилізти, і, коли той сперся об берег, придавив йому пальці черевиком. Асаф кинувся до другого берега, чудово розуміючи безнадійність свого маневру. Дінка стояла на віддалі й несамовито гавкала, бо один з хлопців, на вигляд найстарший, схопивши її за ошийник, так притиснув до ноги, що вона не могла ні повернути голову, ні вкусити його, ані поворухнутися.

У цілковитому мовчанні хлопці якийсь час погралися з Асафом у котика й мишку. Щоразу один з них опинявся першим там, де Асаф хотів вилізти з води. Врешті-решт, коли він майже зневірився, вони відійшли і дозволили йому вилізти на берег. Асаф ловив дрижаки від холоду, майже голий, а вони стояли навколо нього. Це було погано, дуже погано. Гірше, ніж коли-небудь у його житті. Він не знав, що вони з ним зроблять. І що зроблять з Дінкою.

Старший хлопець наблизився, тягнучи за собою Дінку, що раз у раз скавуліла.

— Ну що, сестричко? — посміхнувся він. — Влаштувала джакузі в нашому персональному басейні?

Асаф похнюпив голову, намагаючись удати повного ідіота.

— Скажи, сестричко, — провадив далі хлопець занадто ласкавим голосом, — може, ти ще й попісяла в наш персональний басейн? Га?

Асаф енергійно замотав головою і пробурмотів, що він не знав, що це приватне володіння.

Хлопець протяжно присвиснув від подиву:

— І не бачила вивіски: «Смертна кара гнійним підорам, що пруться без дозволу»?

Асаф замотав уже всім тілом. Він справді не бачив ніякої вивіски.

— Во дає! — здивувався високий. — Ніякої вивіски не бачила? Аві, зроби добре діло, допоможи сестричці розгледіти.

Аві угвинтив твердий палець Асафу під підборіддя і давив з усієї сили, доки той не задер голову.

— А зараз глянь-но, солоденька, бачиш? У золотій рамці? З портретом Сінді Кроуфорд? У купальнику з блищиками?

Асаф нічого не бачив, але сказав, що бачить.

— Втопити її, чи що, Герцлю? — запропонував Аві, курдупель у бейсболці, надітій козирком назад.

— Може, стягнемо з неї трусняк? — запропонував третій, той, що накульгував, з фізіономією, геть укритою опуклими родимками.

— А на хріна, Кфіре? У тебе шо, встав на неї?

Вони розреготалися. Асаф не рухався. Ось і прийшов йому капець. Зараз вони його зґвалтують.

— Ні, — сказав довгий Герцль. — У мене для таких підорів є кращий план. Дай-но їй одягу, тільки глянь, чи не завалялося там у кишеньці що-небудь, що могло б, суто символічно, компенсувати нам моральний збиток, завданий купанням у приватному басейні й підозрами у сцяках.

Кульгавий підняв одяг, швиденько обнишпорив кишені штанів і витягнув триста шекелів, які батьки видали Асафу на обіди в мерії і які він самовіддано беріг, щоб купити телевик до нового «Кенона».

Одяг йому пожбурили з такою силою, що пряжка паска хльоснула по губі. Асаф відчув, як підборіддям побігла гаряча цівка. Не витираючи рота, він ледве натягнув штани. Хлопці мовчки дивились на нього. Їх мовчання лякало. Це був перепочинок, за яким могло настати що завгодно, й Асаф відчував, що найтяжча частина саме зараз і починається. Рукави сорочки так заплуталися, що він зрештою плюнув на неї і залишився напівголий. Він ковтнув слину, не знаючи, як змусити себе заговорити.

— Вай-вай, сестричко! — глумливо протягнув старший, ще дужче притиснувши Дінку до свого стегна. — Чому ти все ще тут, у полі нашого зору?

— Собака, — не дивлячись на нього, сказав Асаф.

— Що