Сергій Фішер - Секрети будиночка номер 5, Сергій Фішер

– А якщо я цього не зроблю?

– Тоді я продовжу публікувати матеріали, – просто відповіла вона. – У мене їх ще багато, Ліно. Більше, ніж ти думаєш. І вони можуть зробити ситуацію значно гіршою для тебе.

Це був шантаж, чистий і простий. Але чи мала я право обурюватися? Хіба я сама не використовувала подібні тактики?

– І що буде з Еммою? – запитала я. – Вона заснувала клуб проти знущань, Софіє. Вона намагається переписати історію так, ніби вона невинна жертва, а я – злобна маніпуляторка.

– Я знаю, – кивнула Софія. – І не хвилюйся, в мене є план щодо Емми також. Але спочатку ти. Спочатку правда.

У її очах я побачила рішучість, якої раніше не помічала. Софія зникла, забравши з собою свою м'якість і невпевненість. На її місці стояла нова людина – загартована досвідом, сильніша, небезпечніша.

– Коли? – запитала я, розуміючи, що у мене, по суті, немає вибору.

– Сьогодні, – відповіла вона. – Я вже домовилася з Тедом Ковальські. Він візьме в тебе додаткове інтерв'ю після уроків.

Вона все спланувала. Був сенс. Нове інтерв'ю вийде разом з основним, представляючи обидві версії Ліни Мортон – героїні-викривачки і розрахункової маніпуляторки.

– Добре, – я відчувала дивну суміш поразки і полегшення. – Я зроблю це.

– Чудово, – Софія кивнула. – І, Ліно... Я не твій ворог. Я просто хочу правди. Для всіх нас.

З цими словами вона пішла, залишивши мене з відчуттям, що земля хитається під ногами. Щойно вона зникла за рогом, Алекс і Джейсон підбігли до мене.

– Що вона хотіла? – одразу запитала Алекс.

– Правди, – просто відповіла я. – Вона хоче, щоб я публічно зізналася у всьому. У тому, що маніпулювала нею, що цілеспрямовано збирала інформацію проти Емми.

– І ти погодилася? – Джейсон здавався шокованим.

– А що мені залишалося? – я знизала плечима. – У неї є докази. Багато доказів. І частина мене просто... втомилася брехати.

Джейсон дивився на мене з дивним виразом – сумішшю розуміння і чогось схожого на... розчарування?

– Що? – я не могла зрозуміти його реакцію.

– Нічого, – він похитав головою. – Просто... я не думав, що ти так легко здасися.

– Я не здаюся, – заперечила я. – Я просто кажу правду. Можливо, пора це зробити – розповісти всю історію, не лише вибрані частини.

– Ліно, – Джейсон звучав стурбовано, – подумай про наслідки. Якщо ти публічно визнаєш, що маніпулювала Софією, що цілеспрямовано збирала компромат... ти підтвердиш версію Річарда Кларксона. Ти зробиш з себе ворога номер один для всіх.

– А хіба я вже не є ним? – гірко запитала я. – Погляньте навколо. Люди вже шепочуться, переоцінюють мене. А тепер у них є скріншоти, записи. Справа вже не у "версіях" – є докази.

– І все одно, – не здавався Джейсон, – є способи представити це інакше. Підкреслити кінцевий результат – викриття справжніх злочинів. Пояснити свої мотиви.

– Ви сперечаєтеся не про те, – несподівано втрутилася Алекс. – Головне питання: чого хоче Софія? Ліно, ти сказала, вона хоче правди. Але для чого? Яка її справжня мета?

Це було хороше питання. Яка справжня мета Софії? Просто помста? Чи щось більше?

– Я не знаю, – чесно відповіла я. – Але у неї є план щодо Емми також. Вона сказала, що "розбереться з нею".

– Це... настільки шоколадно, – пробурмотіла Алекс, викликавши здивовані погляди. – Ну, знаєте, як протилежність "ванільно". Темно, складно, заплутано, наче в тих фільмах, де всі обманюють всіх.

– Цей конфлікт дійсно стає все складнішим, – погодився Джейсон. – І ти, Ліно, опинилася прямо в центрі.

– Але не сама, – Алекс стиснула мою руку. – Ми з тобою.

– Так, – кивнув Джейсон, хоча я помітила тінь сумніву в його погляді. – Ми з тобою.

Дзвінок на урок перервав нашу розмову. Але йдучи коридором до класу, я не могла позбутися відчуття, що щось змінилося. Не лише в ситуації, але й у Джейсоні. Його підтримка завжди була безумовною, але зараз... я відчувала його внутрішню боротьбу. Боротьбу між лояльністю до мене і власними моральними принципами.

І я не могла його за це звинувачувати. Джейсон завжди був моральним компасом у нашій дружбі. І тепер, коли правда про мої методи виходила назовні, його компас, здавалося, почав показувати в інший бік.