Джеймс С. А. Корі - I прокинеться Левіафан, Джеймс С. А. Корі

— А що протоколи допиту Джеймса Голдена? Чи отримали їх

до того, як...

До того, як «Доннаджер» розлетівся на друзки, забираючи зі

собою єдиних свідків подій на «Скопулі» й занурюючи систему

в хаос війни? Міллер не мав ілюзій щодо того, наскільки

жалюгідним видалося б його запитання. Шаддид напружила

щелепу. Міллер не здивувався б, почувши тріск зубів. Доуз

порушив мовчанку:

— Гадаю, ми можемо зробити цю розмову трохи легшою для

нас усіх. Детективе Міллере, якщо я вас правильно зрозумів, ви

не хочете замовчувати цю справу. Але ми не замовчуємо. Просто

так сталося, що нікому не піде на користь, якщо відповідь

знайде «Зоряна спіраль». Обміркуйте цю ситуацію. Ви, звісно, поясанин, але працюєте на земну корпорацію. Земля — поки що

єдина політична сила, що ще не замочила весла. Єдина сила, яка

має змогу скликати всіх за стіл переговорів.

— І чим же їм зашкодить правда? — запитав Міллер.

— Проблема не в правді, детективе. Проблема у тому, що ані

«Зоряна спіраль», ані Земля не можуть показувати, що хоч

найменшим чином залучені в цю справу. Ці руки мають

залишатися чистими. А справа виходить за межі вашої

юрисдикції. Джульєтта Мао перебуває поза межами Церери, і, можливо, раніше у вас іще був шанс підлетіти туди, де ви її

знайшли, на попутному кораблі й викрасти дівчину.

Екстрадувати. Доправити. Називайте цей процес, як собі хочете.

Але тепер цей шанс зник. «Зоряна спіраль» — то Церера,

частина Ганімеда та кількадесят логістичних астероїдів. Якщо

ви йдете за межі юрисдикції — то зайдете на ворожу територію.

— А ОПА не має такої проблеми.

— Бо ми маємо ресурси, щоби досягти результату, — кивнув

Доуз. — Мао була однією з нас. На «Скопулі» були ми.

—

І

«Скопулі»

став

наживкою

для

«Кентербері».

А «Кентербері» — наживкою для «Доннаджера». То яким чином

усім буде користь із того, що ніхто, крім вас, не розслідуватиме

ваші ж діяння?

— Ви хочете сказати, що ми підірвали «Кентербері»? Що

в розпорядженні ОПА є бойові кораблі з найновішими

марсіянськими технологіями?

— «Кентербері» виманив «Доннаджер» у місце, де на нього

мож на напасти. Поки флагман залишався із флотом, шансів на

абордаж не було жодних.

Доуз кисло скривився.

— Детективе Міллере, вірити конспірологічним чуткам —

ганьба. Якби в нас були марсіянські стелс-кораблі, ми не

програвали б війну.

— Ваших технологій виявилося достатньо, щоб лише шість

кораб лів знищили «Доннаджер».

— Ні. Не наших. Наша версія знищення «Доннаджера»

передбачала зграйку трампових геологічних корабликів-камікадзе, вщерть напханих атомними зарядами. Ми маємо

дуже багато ресурсів. Але зробити те, що зробили

з «Доннаджером», — нам не під силу.

Тишу порушувало тільки гудіння вентиляційної системи.

Міллер склав руки на грудях.

— Але... не розумію. Якщо це все розпочали не ОПА, то хто?

— Власне, на це питання нам можуть відповісти Джульєтта

Мао та екіпаж «Скопулі», — пояснила Шаддид. — Ось такі

ставки у нашій грі, Міллере. Хто почав, для чого почав і як, —

Боже, поможи це все зупинити.

— І ви не хочете їх шукати?

— Ми не хочемо, щоб ви шукали, детективе, — відповів Доуз. —

Бо є ті, кому пошуки вдаються краще.

Міллер похитав головою. Розмова зайшла надто далеко, і він

про це знав. З іншого боку, якщо зайти надто далеко, — іноді

можеш дізнатися щось нове.

— Я не продаюся, — сказав він.

— Та вас не треба продавати! — вибухнула Шаддид. — Це не

переговори. Я викликала вас сюди не просити про бісову

послугу. Тут я начальниця. І наказую вам. Ви позабували

значення слів? Начальниця. Наказую.

— У нас є Голден, — сказав Доуз.

— Що?! — вигукнув Міллер одночасно з реплікою Шаддид:

— Не можна йому