Julia Shperova - Хімера, Julia Shperova

- Наприклад?

- Не знаю, але цей хтось достатньо могутній, аби прикривати його сліди. І сліди його поплічників.

- Гадаєш, вони діють за вказівкою когось з Ради? - обережно запитав друїд.

Лютом не відповів і Колтон розчаровано подивився на темних хранителів. Він розраховував, що темні повідомлять щось дійсно вагоме, а вони принялися полемізувати.

- Можливо, ти теж хотів би щось розказати нам? Інформація чи будь-які здогадки, якими ти не хотів би світити перед Радою, але міг би поділитися з нами, - твердо закінчив Олексій. - Ти знаєш, Колтоне, ти можеш довіряти нам. Ми не світло, не зрадимо.

- Ні те, ні інше. - Колтон вдивлявся в обличчя лича, намагаючись зрозуміти що за гру той веде. - Мені невідомо нічого нового. Дарко схопили на одному місці злочину, і бачили щонайменше в трьох інших місцях. Це все. І це відомо усій Раді.

- Ти забуваєш про спільників. Думаєш, він сам звільнився з полону? Сам зник з-під ока Ради? - Підробив Олексій, друїд підняв брови.

- До того ж, багато жертв. Занадто багато, - підтакнув Лютом. - І деякі смерті обставлені зовсім не в стилі Дарко, чи мисливців загалом. Час, методи, все вказує на допомогу когось з нашого світу. Він міг і раніше діяти не самотужки.

- Я зрозумів вашу думку. Йому й справді було б непросто провернути це все одному, та й Голова схиляється до цієї версії,  - кивнув Колтон. - І хоча це може бути відволікаючим маневром, або ще якоюсь хитрістю Дарко, варто перевірити всіх, з ким працював Дарко раніше.

Друїд ковзнув поглядом по раднику лича: Лютом виглядав не найкращим чином. Пом'ятий костюм, розпатлане волосся. Незвично. Він зіщулився на прохолодному вітру і спитав.

- Нагадай-но мені, Мартіне, що ти знайшов на місцях вбивств?

Лютом похитав головою.

- Нічого цікавого, та й я власноруч перевіряв ще раз після. Порожньо. Жодних слідів магії, крім слідів хранителів, що оглядали ці місця. Та впізнаний слід Дарко біля машини Брістоула і те, тільки тому що мисливця тоді взяли на місці злочину.

- Нам вже час, - сухо підсумував Колтон за хвилину і кивнув перевертню. 

- Колтоне, стривай. - Лич на секунду забарився, але коли заговорив, голос його звучав твердо і з глузуванням. - Кажуть, до тебе завітала тінь з минулого?

Друїд спокійно відказав.

- Про що ти говориш, Олексію? Я тебе не розумію.

- Не розумієш? Тоді нам нема про що говорити зараз. Як зрозумієш, обов'язково знайди мене. Мені є що розповісти тобі.

- Олексію.

Том Колтон затримав погляд на личі на мить, перш ніж їх з Лероєм поглинула темрява.

Темний хранитель звернувся до свого радника.

- Спроба вийшла не надто вдалою. Хто б міг подумати, я був упевнений, що нашому всемогутньому друїду все відомо. 

Зазвичай такий спокійний і оксамитовий голос тепер звучав нерівно. Олексій на мить прикрив висохлою рукою свої чорні очі. 

- Якщо не він сам заварив цю кашу, тоді я просто не знаю...

- Так, твоя грандіозна версія, що хтось з Ради допомагає Дарко. Друїду магія чарівників ні до чого, Олексію. Ти й сам це знаєш, тільки розлютив його.

- Але він міг це зробити для когось…іншого, - прогримів лич.

Мартін прокрутив розмову у своїй голові ще раз.

- Що ти там казав про тінь із минулого?

- Я бачив фоторобот тієї підозрюваної, - пояснив лич, - тієї, що помітили біля Алінель Картер. Співучасницею Дарко може бути вона. Можливо, теж мисливець.

- Хто вона? І звідки такі здогадки?

Лич постукав білим вузьким пальцем по голові.

- Звідси.

Лютом мовив "логічно" одними губами. Він напружено думав.

- І ти не скажеш про неї Колтону?

- Вже сказав, як бачиш. Але він сам прийде до мене, коли дозріє для розмови. Якщо, звичайно, він не настільки тупий.

Мартін із викликом подивився на свого співрозмовника.

- Я хочу допомогти. Хочу розібратися у тому, що відбувається. Врятувати хлопчику життя. А ти замовчуєш важливу інформацію. Навіщо, Олексію?

Обличчя лича на мить змінилося, і він став схожим на людину в той момент більше, ніж будь-коли.

- Не ти один хочеш і допомагаєш, тільки не розумію чого ти так рвешся захищати дитинча.

- У ньому є темрява, - сухо відповів Мартін. - Він один із нас.

- Він надто живий для нас, - парирував лич.

- А Лін, а решта - тобі зовсім не хочеться зловити їх вбивцю?

- Давай ти не заводитимеш цю розмову з початку, Лютом! - огризнувся Олексій. - Мене вже трясе від твоєї праведності! Для горгула ти надто чесний і порядний, створіння Темряви,  - передражнив лич.

Мартін Лютом незворушно дивився на старшого хранителя, лише тонка складка залягла між його брів, видаючи напругу.