Зоя Лістрова - Пограємо в любов, Зоя Лістрова
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Спить, ходімо, у нас є ще одна справа.
- Я навіть знаю, яке. І я не проти.
От тільки-но ми почали цілуватися, Василько прокинувся і до самого ранку не давав спати, а йому не давав спати перший зубик. Герман казав, що б я спала, він буде няньчить, я не могла заснути, звикла сама дбати.
Нас проводжав Коля. З Машею я прощалася вдома зі сльозами.
- Ну ось, таке враження, що на край світу їдуть, і ти їх більше не побачиш. Будинок у них великий, приїдемо погостювати. Сам напрошуюсь.
– Я не встиг запросити. І подарунок за нами, як тільки приїду, все оформлю.
- Дякую, але все-таки незручно, думав сам зароблю.
- Ага, до пенсі, - сказала Маша.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пограємо в любов, Зоя Лістрова», після закриття браузера.
