Луцій Апулей - Метаморфози, або Золотий осел

він знав, про що йтиме мова, бо так само, як і я» вже давно був попереджений подібним же велінням виконати посвячення. Напередодні снилось йому, що він кладе вінки до підніжжя статуї великого бога і в, цю хвилину чує з уст бога, які визначають долю людини, що до нього направляється один уродженець Мадаври[352], людина дуже бідна, призначена для посвячень. Він повинен виконати посвячення, бо посвячений завдяки божественній опіці здобуде велику славу своєю вченістю, а він, жрець, дістане велику за це винагороду.

28. Хоч мені в такий спосіб і було призначено посвячення, все ж нестача засобів затягувала, всупереч моєму бажанню, його виконання. Нужденна частка моєї спадщини пішла на сплату коштів подорожі[353], до того ж витрати в столиці були далеко більшими, ніж у провінції. Через те, з одного боку, дошкульна бідність давалась мені взнаки, з другого, натиск божества посилювався, отже, я опинився, як каже старе прислів'я, «між молотом і ковадлом». Дедалі частіше підстьобуваний божеством, я втратив душевну рівновагу і, нарешті, коли злинуло пряме веління мені довелося продати свій скромний запас одягу і таким чином зібрати потрібну суму. Саме тоді почув я таке особливе повчання: — Невже ти, — сказано було, — поскупився б своїм лахміттям, якби намірився задовольнити свої забаганки? А тепер, коли тебе чекав посвячення, ти лякаєшся вбогості, в якій, до речі, тобі не доведеться розкаюватись?

Отже, коли все було достатньо підготовлене, я знов; протягом десята днів утримувався від тваринної їжі, і аж занадто мені було оголено голову. Нарешті мене допустили до нічних містерій Всевишнього бога, і я з повної довірливістю ходив на богослужіння цієї спорідненої релігії. І це було для мене найбільшою розрадою в моєму становищі чужоземця, а також забезпечувало кращий прожиток. Справді-бо, ласкавий Успіх[354] усміхнувся мені, бо я заробляв добре як захисник із знанням латинської, мови.

29. І ось через деякий час неждано-негадано боги знову звернулись до мене з предивним велінням: вимагали вони, щоб я втрете прийняв посвячення. Ця надмірна турбота бентежила, більш того, — непокоїла. Я поринув у глибокі роздуми, намагаючись збагнути, що б значили ці нові й незрозумілі задуми небожителів, що мені ще залишилось для посвячення, якщо мене вже двічі посвячували. Очевидно, — міркував я подумки, — один і другий жрець щось-тут переплутав або щось недоробив. Я почав, клянусь Геркулесом, навіть сумніватися в їхній Сумлінності. Коли я отак блукав у морі неспокійних думок, немов доведений до божевілля, озвалося до мене ласкаво нічне видіння:

— Не лякайся тих численних посвячень і не думай, що в попередніх щось було пропущено. Ні, радій цим безустанним виявам божественної ласки і радше пишайся, що на твою долю втрете випаде честь[355], якої інші удостоюються лише один-єдиний раз. Вже із самої кількості посвячень май певну надію на вічне блаженство. Зрештою посвячення, яке тебе жде, тобі вкрай необхідне, якщо зважити, що шата богині, яку ти вдягнув у провінції, залишилась напостійно у храмі, і в Римі ти не зможеш ні молитися в свята, коли буде потрібна ця шата, ні оздобити себе цим щасливим плащем, якщо так звелять. Хай нове посвячення принесе тобі щастя, благополуччя, здоров'я! З радісним настроєм прийми це посвячення, бо така воля божа.

30. Ось що сповістила мені ласкаво нічна з'ява і пояснила, що далі слід робити. Не гаючи часу і не відкладаючи справи, повідомляю своєму жерцю про все, що я бачив, зобов'язуюсь утриматись від споживання м'яса, самохіть продовжую десятиденний строк посту, визначений одвічним законом, завершую приготування до обряду посвячення, не шкодуючи коштів, бо я керувався не стільки майновою спроможністю, скільки побожним запалом. Тож, далебі, не пошкодував ні зусиль, ні витрат, бо завдяки щедрій опіці богів мої виступи в суді принесли мені чималенькі прибутки., Нарешті через кілька днів бог серед богів, наймогутніший, серед могутніх, найвищий серед високих, володар серед владик — Озіріс — не в чужій подобі, а у власному божественному вигляді віч-на-віч удостоїв мене ласкавою мовою: я повинен, — казав він, — продовжувати свою славну діяльність захисника успішно, як досі, не лякаючись наклепів недоброзичливців, яким не прийшлась до смаку моя вченість, здобута клопітною працею. А щоб я міг йому служити не в громаді всіх інших посвячених, вибрав мене в колегію своїх пастофорів, навіть призначив одним із п'яти п'ятилітніх декуріонів[356]. Отже, я, знову оголивши голову, вступив у цю старовинну колегію, засновану ще в часи Сулли[357], і ходив з непокритою головою, не приховуючи своєї лисини, і з радістю показував її будь-якому зустрічному.

Примітки

1

Переклад Максима Рильського.

2

В античні часи широкою популярністю користувались «Мілетські оповідання» Арістіда Мілетського (II ст. до н. є.), які являли собою збірник новел любовного і пригодницького вмісту — прототип теперішніх новел.

3

Загострена очеретяна паличка служила стародавнім грекам і римлянам за перо.

4

Гіметт — гірський кряж в Аттіці на південний схід від Афін, який славився незрівнянним медом і покладами цінного мармуру.

Ефірейський перешийок — тобто Корінфський перешийок (Ефіра — старовинна назва Корінфа).

Тенар — мис на півдні Пелопоннеського півострова.

5

Столиця Лацію — тобто Рим.

6

Наведені у вступі до «Метаморфоз» біографічні дані стосуються не Апулея, автора роману, а його героя — Луція, грека за своїм походженням, від імені якого й ведеться розповідь.

7

Фессалія — східна частина Північної Греції. Мала погану славу: в ній розповсюджене було чаклунство.

8

Плутарх (бл. 45 — бл. 127) — давньогрецький філософ мораліст і історик, автор широко відомих «Порівняльних життєписів»; власне кажучи, походив він з Херонеї, що в Беотії (Центральна Греція), а не з Фессалії.

9

Секст (II ст. н. е.) — грецький філософ, представник скептицизму, один з перших істориків логіки.

10

Строкатий портик (Stoa poikile) — портик в Афінах, прикрашений картинами і стінним розписом славетного художника Полігнота (V ст. до н. е.). Від цього портика пішла назва стоїків — грецької філософської школи.

11

Палиця з оповитою довкола неї змією — атрибут Асклепія (Ескулапа), бога лікарів та лікарської справи.

12

Егіна — острів у Саронічній затоці, неподалік від Афін.

13

Етолія — гірська область у західній частині Середньої Греції.

14

Гіпота — місто в південній Фессалії (тепер Іпаті).

15

Луп — «говорите» ім'я, бо по-латині «lupus» означає «вовк», отже, спеціально підібране воно для