Астра Вєєр - Наречена для боса, Астра Вєєр

- Моє “на краще” зараз, це швидше з'їсти круасан, - насилу, але я знаходжу те, що ще мене втішить. - Ти купила мені з шоколадом або полуницею?

- Е-е-е…

Подруга на стелі мою випічку шукає, чи що? Віка туди чомусь втупилася.

- Якщо були з іншими начинками, то гаразд. Йдемо, віддаси мені, - перша виходжу у коридор.

- Ді, давай краще потім? Сходимо кудись після роботи і там поїмо.

- Нічого мені не хочеш сказати? - гальмую я, повертаючись на підозрілу подругу. Вже я-то знаю її, коли сильно хитрує.

- Та я ж того... сказала вже все, - запинається вона.

Для Віки це головна ознака - щось приховує.

Тепер буду мучитися, поки не зрозумію.

- Я взагалі нічого не пам'ятаю, що ти могла такого важливого сказати в останню годину.

- Ось і даремно, - відповідає вона на бігу від мене. - Все на краще, сказала ж!

Віка ховається з виду, залітаючи у перукарський зал.

Мені залишається крокувати до ресепшену і думати, коли в піцерію йти на роботу.

На моє полегшення, адміністратор так і не з'явився до кінця дня. Співробітники салону співчували, що доводиться терпіти отруйних гадюк.

Обіцяним Вікою “кращим” і круасанами теж не пахло. Але і не трапилося нічого гіршого, бо я в кінці роботи виходила з салону. Ніхто не звільняв.

- Віко, ти впевнена, що нам обов'язково сьогодні треба прогулятися?

Чесно кажучи, після зустрічі з Кариною, бажання гуляти не стрибало попереду мене.

Зате у подруги воно жваво мчало, начебто там ще когось треба пригостити пожежною піною. І потім повідомити, що це корисно для шкіри.

- Ненадовго сходимо. Мені треба, а з ким ще радитися буду?

- Віко, ти уточнити забула, що треба і в чому радитися?

- Ой, та там подарунок треба вибирати на свято, - махає у бік торгового центру. - Хочу щось таке, щоб запам'яталося.

Яке у неї свято? Про що вона марить?

Ми обговорюємо все-все, тепер ще й на роботі разом.

Зранку у подруги настрій поганий був, ще й говорила, хоч би якесь свято скоріше. Набридла рутина їй, бачте.

Вдень подруга відлучилася за круасанами. Нічого не принесла, зате бігає і радіє. Ось ще й на свято збирається. Треба попросити, щоб і мене з собою взяла.

І чи мені дивуватися змінам настрою у подруги? Я теж не планувала до обіду набити гламурну пику Карині.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно