Лія Серебро, Олена Арматіна - Його інвестиція. Міняю інвестора. Частина 2., Лія Серебро, Олена Арматіна

Я стояла мов укопана, тільки міцніше притискаючи халат до грудей. Від несподіванки й сорому не знала, куди діти руки.

— Лейло, припини! — голос Еміра був низьким і грізним, але вона вже не слухала.

— Не смій мені наказувати! — закричала вона. — Я все бачила! Ви разом! У моєму домі! У нашому домі!

— Твій дім? — перепитав Емір, і його голос став крижаним. — Це ти про той будинок, який я купив для тебе, щоб ти жила окремо? Це вже не твій дім!

Вона різко підняла телефон і направила камеру на нас.

— Ось, зараз я це зафіксую. "Ранок у спальні чоловіка"! Покажу дядькові, партнерам, усім! Побачимо, хто тоді сміятиметься!

Я навіть не встигла щось сказати чи зробити, як Емір одним різким рухом вихопив телефон з її рук.

— Ти здуріла, Лейло? — гучно прогримів він, натискаючи кілька кнопок на телефоні. — Що ти хочеш цим довести?

— Що? Я здуріла? Я жінка, яку ти залишаєш заради… цієї! Хто вона така? Ти ж знаєш, у неї дитина від твого сина!

Вона різко обернулася до мене, її погляд був настільки отруйним, що я на мить відчула, ніби мене вдарили.

— А ти? Хвойда! Ти прийшла сюди, щоб усе від мене забрати, так?

— Лейло, вистачить! — рикнув Емір, і його голос пройшовся лезом по тиші, що на секунду запанувала.

— Не вистачить! — вона продовжувала. — Ти думаєш, я так просто віддам тобі все, Еміре? Ні! Я заберу все! І будинок, і гроші, і дітей, і всі твої компанії!

— Забереш? — він хмикнув. — Це смішно. Ти сама підписала всі документи на розлучення. У тебе нічого немає, крім тих грошей, які я тобі залишу.

— Не смій зі мною так говорити! — вона кричала так голосно, що здалося, стіни затремтіли.

Емір, не зводячи з неї погляду, зробив крок ближче.

— Я терпів тебе довго, Лейло. Занадто довго. Але це кінець. Твої погрози і маніпуляції не працюють. І, до речі, знаєш, що це? — він підняв телефон і показав їй екран. — Це запис твого визнання вчорашньої ночі.

Її обличчя спотворилося від страху, але вона швидко повернула собі звичний вираз обурення.

— Ти не посмієш використати це!

— Ні? — він посміхнувся зловісно. — Побачимо. Ти хотіла грати — будемо грати за правилами. Але цього разу за моїми.

Лейла рвонула до нього, намагаючись вихопити телефон, але він легко її зупинив, міцно схопивши за зап’ястя.

— Іди геть, Лейло. Поки я не відправив тебе за ґрати за замах на вбивство.

Вона завмерла на секунду, а потім різко вирвала руку і, не сказавши ні слова, вибігла з кімнати.

Тиша заповнила простір, і я нарешті змогла вдихнути. Емір повернувся до мене.

— Ти в порядку? — запитав він, уважно дивлячись на мене.

— А ти? — видушила я, намагаючись знайти хоч якесь виправдання своїй присутності в цій бурі емоцій.

— Я? — він нахилив голову і ледь усміхнувся. — Не хвилюйся за мене. Я давно готовий до цього хаосу.

Його очі сяяли, і я зрозуміла, що, попри весь цей хаос, поруч із ним я почуваюся захищеною.