Анна Ліє Кейн - Кривава повня, Анна Ліє Кейн

- Йди, - я підштовхнула Крайта вперед, а коли мені дістався обурений погляд, знизала плечима: - Тіньмара вже спіймали. Мені нічого не загрожує. Я поїду у в’язницю і буду чекати на вас там.

- Добре, - з важким серцем Крайту довелося погодитися. Він попрямував за працівником Міністерства Підглядань, а я стрімко розвернулася і рушила на пошуки екіпажу.

- Чому ти зі мною? - спитала у Геррі, крутячи головою по сторонах.

- Мав же хоч хтось з тобою залишитися, - Геррі змахнув крильцями, обдавши мою щоку легким вітерцем. - А то ще дурниць накоїш.

- І ти не переживаєш за Елері? - підозріло уточнила я, змахнувши рукою. Візник мене помітив та натягнув повіддя. Я вирішила, що шукати вільний магмобіль набагато довше і побігла до карети.

Уже в салоні Геррі зістрибнув на протилежне сидіння та нагородив мене зверхнім поглядом. Потім схрестив лапки на грудці та зневажливо хитнув хвостом:

- Я завжди казав, що їй треба іти не в медицину, а в акторське.

- То з нею все добре? - мої брови здивовано піднялися. - Вигляд вона мала кепський.

- Звісно, добре, - пирхнув Геррі. - Елері здатна зцілювати себе сама. Гадаєш, вона не зможе відігнати кров від обличчя та зобразити непритомність? Зате над тобою не буде нависати Дорайн.

Я тільки розслаблено прикрила очі. На губах з’явилася легка усмішка. Треба буде віддячити Елері.

Та раптом я відчула як щось куйовдиться за моїм комірцем. Ошелешено підстрибнувши на місці, я швидко запустила руку під сорочку. Пальці зімкнулися на м’якому хутрі. Злякано зойкнувши, я викинула те, що намацала на підлогу. Геррі заволав від переляку і стрибнув мені на голову. Його теж довелося скинути. Натомість на сидіння застрибнула ще одна крилата куниця.

- Кіра? - я здивовано дивилася у чорні очі. Останні були сповнені ненависті.

- Це хто? - спантеличено перепитав Геррі.

- Задоволена тим, що ти накоїла, Айро? - з погрозою спитала Кіра. Вона уся тремтіла від злості. Каштанова шерсть стояла дибки: - Ти усе знищила! Я тебе ненавиджу!