Вероніка Вієрі, Михайло Мішин - Таємниця Квітки Життя, Вероніка Вієрі, Михайло Мішин

Праворуч від Артура ще дві драбини вдарилися об стіну. Перша невдача не збентежила решту банди. І ось уже наступна група піратів квапливо полізла нагору.

Другий лицар почав променем збивати головорізів з драбини. З криками вони падали вниз, але на їх місце відразу вставали нові розбійники.

Артур вирішив, що така тактика не надто ефективна. Перегнувшись між кам'яними зубцями, він виставив меч і двома короткими променями перерубав обидві драбини навпіл. Хлопець врахував свій попередній досвід. Цього разу він витратив рівно стільки енергії, скільки потрібно, і ні краплею більше.

Пірати посипалися вниз, вигукуючи прокляття. Уламки впали їм на голови. Тепер висота драбин не дозволить ворогам піднятися на стіну. Розбійники тупцюватимуть унизу, але не зможуть потрапити до замку.

Вусатий лицар посміхнувся і показав Артуру піднятий догори великий палець.

Лицар втратив увагу всього на мить, але цього виявилося достатньо, щоб камінь, який прилетів зверху, збив його з ніг. Вусач звалився зі стіни всередину замку і впав у кущі розкинутого внизу парку.

- Лепкоїди! - заволав Еларіо, ухиляючись від каменя.

Артур перекинувся убік. Великий камінь ударився там, де він щойно стояв. Ще два камені промайнули повз, нікого не зачепивши.

Над головою у принца промайнуло пів дюжини летючих монстрів. Схоже, що пішли на розворот для нової атаки.

Артур про всяк випадок почав активувати своє захисне поле. Після всіх пережитих пригод це сталося у нього набагато швидше, ніж раніше.

- Стеж за піратами! - крикнув Еларіо принцу, а сам заходився відганяти лепкоїдів. Небо прорізав зелений промінь його меча. Над площею розлетілися верески поранених монстрів.

Артур зосередився на своєму завданні. Він визирнув униз і побачив, що пірати знову підіймають першу драбину.

Цього разу принц уже знав, що робити. Він направив меч і променем розрубав драбину у двох місцях. Розбійники навіть не встигли притулити її до стіни. Бандити вибухнули лайкою і розбіглися в сторони, ухиляючись від обрубків. Тепер шматки драбини годилися хіба що на дрова.

Поки Артур стирчав між зубцями, з боку площі в нього зненацька прилетіли дві короткі арбалетні стріли. На щастя, стріли зав'язли у захисному полі принца і не завдали йому шкоди. Хлопець відчув лише два потужні поштовхи в груди.

Артур сховався за зубцем. Хлопець запізно згадав, що треба бути уважнішим та акуратнішим. Вороги не дозволять безкарно висуватись між зубцями. Обережно визирнувши, принц побачив, що в піратському натовпі з'явилися фігури в чорній шкіряній броні. Мабуть, це і є ті найманці, про яких Артур стільки чув.

Хлопець глянув на Еларіо і переконався, що стріли його зовсім не турбували. Стріла, що пролетіла між зубцями, зависла в захисному полі лицаря. Той змахнув її, наче настирливу муху.

Раптом у ворота замку бахнули чимось важким.

- Карло! Сільвіо! Не ловіть ґав! - гаркнув Петроній. - Лучники! Вся увага до воріт!

Тим часом Еларіо продовжував відганяти лепкоїдів. Зелені спалахи від його променя постійно освітлювали верхівку стіни. Лицар чудово справлявся зі своїм завданням, тому що жоден монстр більше не зміг наблизитися до них.

Артур подумав, що якщо у піратів більше немає драбин, то тепер вони будуть змушені відступити. Але, глянувши вниз, принц зрозумів, що розбійники зовсім не поспішають тікати. Натомість вони зібралися в купу і про щось радилися.

Не минуло й хвилини, як вороги розділилися на п'ять загонів і розподілилися вздовж стіни. Отже, вони мають якийсь запасний план. Хлопець встиг помітити, що пірати тримають у руках мотки мотузок.

Несподівано Артур почув удар металу об камінь десь праворуч. Він побіг на звук і виявив трипалий абордажний гак, що зачепився за верхівку стіни. Принц виглянув униз і побачив, що по мотузці вже деруться головорізи. Пірати, що звикли лазити по канату, підіймалися з неймовірною спритністю. Хлопець зрозумів, що вони підіймаються так само швидко, як і по приставних драбинах.

У стіну поряд з Артуром ударили арбалетні стріли. Хлопець пірнув за зубець і звідти розрубав мечем мотузку на гаку. Пірати гепнулися на землю, відчайдушно лихословлячи.

До Артура долетіло ще кілька звуків ударів металу об камінь. Цього разу розбійники закидали гаки одночасно у різних частинах стіни. Один задзвенів десь ліворуч, і ще два чи три праворуч від принца. На щастя, один із гаків не зміг зачепитися. Ковзнувши й шкрябнувши по каменю, він зірвався донизу.

Артур озирнувся. Еларіо був зайнятий черговою зграєю лепкоїдів. Принц зрозумів: доведеться самому зрубати всі мотузки, щоб вороги не піднялися на стіну. Потрібно встигнути!

Артур побіг по стіні праворуч. Намагаючись не надто висовуватись, він відтяв один гак по дорозі. Арбалетна стріла врізалася в захисне поле і відлетіла до кам'яного зубця поряд. Хлопець відскочив від краю і помчав далі.

Артур майже встиг добігти до наступного гака, як раптом знизу з'явилася голова пірата. Бандит уже закинув руку, щоб підвестися на стіну. Хлопець з розбігу штовхнув його ногою. Головоріз, махаючи руками, полетів униз. Артур встиг роздивитися спотворене люттю обличчя пірата та його злі очі.

Принц замахнувся мечем, щоб перетнути мотузку. Аж раптом відчув тривожну вібрацію аметиста за пазухою. У голові в нього пронісся образ смертельної небезпеки, що наближалася. Довірившись цьому відчуттю, Артур замість того, щоб зрубати гак, відхилився у бік найближчого зубця. І, як виявилося, не дарма.

Крізь отвір між зубцями, де він щойно стояв, зі свистом пролетіла коротка чорна стріла. Ще одна чорна стріла ковзнула по броні принца, залишивши на обладунку глибоку подряпину, але не поранивши хлопця.

Артур припав до кам'яної огорожі. Його захисне поле досі було активне. Але стріла пролетіла поряд, наче захисного поля зовсім не було! Через секунду принц оговтався. Виставивши руку з мечем, він перерізав мотузку на гаку.