Вероніка Вієрі, Михайло Мішин - Таємниця Квітки Життя, Вероніка Вієрі, Михайло Мішин

Раптом Артур почув, як скрикнув Еларіо. Хлопець обернувся і побачив, що з нагрудника лицаря стирчить чорна стріла. Еларіо відсахнувся назад і припав на одне коліно. Випустивши меч, лицар прихилився спиною до зубця.

Десь ліворуч на стіні все ще залишався один піратський гак. Зволікати не можна! Артур скочив і побіг по стіні назад, намагаючись не наближатися до просвіту між зубцями.

Коли Артур пробігав повз Еларіо, той прохрипів:

- Обережно, хлопче! Зачаровані стріли. Пробивають захисне поле.

Артур зрозумів, що не встигає до останнього гака вчасно. На стіну вже вибрався перший пірат. Поверх білої сорочки в нього була портупея, а збоку на поясі бовталася шабля в піхвах. Слідом за ним по мотузці вже вилазив другий розбійник із трикутним капелюхом на голові.

Головоріз у сорочці зухвало всміхнувся, витяг шаблю і кинувся на Артура.

Пірат з розбігу завдав потужний удар. Артур відбив його і зробив випад у відповідь. Бандит ухилився і спробував завдати удару з розвороту. Артур зробив крок назад і піратська шабля вихором промайнула повз нього.

В цей час другий розбійник уже вибрався на стіну. Поправивши треуголку, він витяг з-за паска обушок з дерев'яним руків'ям. У нього на ланцюгу звисала шипаста металева гиря.

Артур зрозумів, що поки головоріз із шаблею буде відвертати його увагу, нагору вибереться решта банди. На підтвердження цих думок з-за краю стіни з'явилася голова третього пірата з кинджалом у зубах. Потрібно терміново перерубати мотузку!

Поки головоріз готував наступний удар шаблею, Артур застосував проти нього простий фінт, який підглянув колись у старших учнів. Принц зробив обманний рух мечем, вдаючи потужний удар у плече ліворуч. Пірат виставив шаблю перед собою і став у захисну стійку, але відкрився для удару знизу.

У середині траєкторії меча Артур розслабив руку і крутнув кистю, різко змінивши напрямок атаки. Меч пройшов зліва направо у несподіваній для головоріза площині й потрапив тому в зап’ястя. Шабля вилетіла з руки пірата і приземлилася далеко у парку. Бандит закричав і зробив кілька кроків назад.

Скориставшись паузою, Артур випустив промінь у бік гака і пропалив мотузку. Третій пірат так і не встиг повністю вилізти нагору. Не втримавшись на стіні, розбійник зіслизнув униз.

Відвернувшись на гак, Артур випустив із поля зору пірата в треуголці. Тому помах обушком став для принца надто несподіваним. Артур не встиг захиститися від шипастої гирі, що летіла йому в груди.

Захисне поле пом'якшило удар, але Артура збило з ніг і відкинуло назад. Від сильного поштовху перехопило подих. Лежачи на спині, Артур побачив, як пірат замахується, щоб прикінчити його.

Аж раптом фіолетовий промінь врізався пірату в бік. Розбійник відлетів в сторону і тріснувся об кам'яний зубець з такою силою, що з нього злетів капелюх. Не встиг мерзотник ворухнутися, як ще один постріл фіолетового променя відкинув його в отвір між зубцями й збив зі стіни.

- Фіолетовий промінь?! - подумав Артур. - Такий є тільки у мене і... у батька!

Принц озирнувся у бік замку. Король стояв на балконі з мечем у руці. Відвернувшись у бік західної стіни, Петроній вже віддавав накази комусь із лицарів.

Артур скочив на ноги. Головоріз у білій сорочці тупцював на місці, не знаючи що робити. Залишившись без шаблі, він втратив усю свою самовпевненість. Принц рушив на нього, погрозливо обертаючи мечем. Розбійник почав задкувати, оглядаючись у пошуках шляху для втечі.

Несподівано у пірата за спиною на стіну закинули ще один абордажний гак. Розбійник побачив у цьому шлях до порятунку. Він підбіг, схопився за мотузку і з'їхав униз.

Артур акуратно визирнув і побачив, що пірат зіштовхнувся зі своїм спільником і застряг на середині мотузки. Розбійники почали лаятись про те, в який бік треба рухатися. Артур вирішив їхню суперечку, обрубавши мотузку, і обидва бандити полетіли вниз. Судячи з криків, після приземлення там почалася бійка.

Артур сів, притулившись до зубця. Нарешті, у нього з'явилася можливість перевести дух. Він кинув погляд на інші ділянки стін, щоб роздивитися, що відбувається в замку.

Лучники у вежах продовжували обсипати нападників потоком стріл. З такої відстані стріли виглядали як маленькі голки, що ритмічно вилітають із бійниць. Лицарі на стінах випускали промені кудись униз на площу. Оборону замку ніде не було прорвано.

Зграя лепкоїдів кружляла над воротами. Схоже, основна битва зараз йде там. Принцу вдалося роздивитися фігуру Карло, який намагався збити монстрів. Лицарі зі стіни над воротами атакували променями майданчик перед замком. Вони злагоджено робили один залп за іншим. Артур вирішив, що там все під контролем.

Хлопець озирнувся на Еларіо. Той так і сидів спиною до зубця. Принц побачив, що лицар робить якісь маніпуляції зі своїм захисним полем. Він ущільнював поле навколо чорної стріли в грудях, ніби намагаючись обхопити її потоком енергії.

Потім лицар взявся за стрілу рукою і почав повільно тягнути назовні. Стиснувши зуби від болю, Еларіо плавно та обережно витягав стрілу з грудей! Нарешті чорна стріла вийшла цілком. Крізь дірку в обладунку хлинула кров.

Лицар відкинув стрілу і підніс руку до грудей. Його долоня притиснула ущільнене захисне поле до рани. Енергія завирувала якимось невідомим Артуру способом. Це не було схоже на цілющі чари Вінченци, але теж загоювало рану. Кровотеча майже одразу припинилася. Еларіо втомлено витер піт з чола.

Артур із захопленням подумав, яких неймовірних висот можуть досягти лицарі. Він готовий був віддати будь-що, аби навчитися так само майстерно керувати енергією.

- Пожежа у північно-західній вежі! - долетів до принца крик дозорця.

- Вони використовують запальні стріли! - заволав хтось зі стражників.

Артур побачив, що над вежею справді підіймається стовп диму. Потік стріл із бійниць припинився. Схоже, лучники взялись за приборкання полум'я.