Джулія Рейвен - Не повертай мене, Джулія Рейвен

Глава 18.2.

Швидкими кроками перетнула спальню і, поспіхом схопивши перші речі, вбралася в футболку і домашні штани. Обережно відтягнувши клямку, я відчинила двері і оглянула коридор. Наче нікого. Тільки гробова тиша.

Злива за вікнами набирала обертів. Спалахи блискавки раз у раз осяювали будинок, змушуючи мимоволі здригатися від страху. 

У тьмяному світлі одиночних бра я нарешті дісталася кухні. Почуття голоду, яке я ігнорувала цілий день, нагадало про себе гучним бурчанням шлунка, як тільки я відкрила холодильник.

Екзотичні фрукти, морепродукти, яйця, молоко, горіхова паста та кілька видів твердого сиру. 

М-да. Негусто. Напевно, Олеся сьогодні схалтурила і лише зранку поїде по продукти. Прям перед сніданком. Просто чудово.

Сковзнувши поглядом по настінному годиннику, я в думці порахувала, що ще чотири години без повноцінної їжі не витримаю. Їсти хотілося шалено. 

Ну що ж, я й сама щось приготую. Адже не зовсім білоручка. З голоду точно не помру.

Світло вирішила не вмикати. Обійдуся підсвічуванням витяжки. Не хотілося привертати зайвої та непотрібної уваги слуг. А куди й гірше — Артема. Сподіваюся, він уже міцно спить і бачить моторошні кошмари.

Зловісно посміхнулася до своїх думок. Накинувши фартух на себе, я поставила інгредієнти для млинців на кухонний фартух.

Як я давно сама нічого не готувала. Таке невинне заняття теж було під суворою забороною чоловіка. Не знаю чому. Або Артем боявся, що я його отрую, або зовсім не вірив у мої кулінарні здібності. А може, й те, й інше разом. Я часто не могла зрозуміти логіки його вчинків.

Збиваючи віночком яйця з цукром, я наспівувала нехитру пісеньку і рухала стегнами в такт. Незбагнене почуття щастя наповнювало мене, змушуючи мимоволі посміхатися. 

Незбаненно. Нічого ж не змінилося. Я так і залишилася в ув'язненні в маєтку з чоловіком, якого зневажаю і ненавиджу всім серцем. Тільки можливість розслабитися і не бояться гнівних нападів чоловіка — багато чого варте. Артем мені не завдасть болю. Він мене не вдарить, поки я «вагітна».

Гірка млинців росла, а я не могла зупинитися. Замішувала тісто і смажила їх із новим запалом. Зупинилася лише тоді, коли не залишилося у холодильнику ні яєць, ні молока.

Я забралася на барний стілець із передчуттям найсмачнішого сніданку у світі. Адже що може бути смачнішим, ніж власне приготовлена їжа?

Дощ стихав, обдаровуючи землю останніми краплями води. Вдалині прогримів грім, і через кілька хвилин все стихло. 

Але поїсти мені не дали. Гучний гуркіт вхідних дверей і заливистий жіночий сміх змусили мене здригнутися і злякано завмерти з непрожованим шматочком млинця в роті.

Це ще хто?

— Ммм, як смачно пахне. Млинці, — пролунав до болю знайомий голос домоправительки, — цікаво, хто їх приготував?

Олеся? І чого вона так пізно не спить?

— Тобі б тільки поїсти, — злий шепіт торкнувся мого слуху, і я його теж впізнала. То був Артем. 

Адже мені не здалося? Хоча, краще б це було обманом моєї свідомості. Чому вони разом?

Я обережно поклала виделку на тарілку і сповзла зі стільця. Крадькома озирнулася і сховалася за високим фартухом, сподіваючись, що нічні гості сюди не завітають. Але на жаль. Мої надії виявилися марними.

Дві пари ніг промайнули надто близько біля мого укриття. Я на мить навіть забула як дихати. Аби не помітили.

— Я зголодніла, — гидко захнюпила Олеся, закидаючи млинець у рот, — ти забрав у мене всі сили. 

— Не бреши, — Артем осік її, — мінет не потребує особливих зусиль.

Що? Що він сказав?

Від шоку грудка повітря застрягла у горлі. Я мало не подавилася слиною. По нутрощах пронеслося липке почуття огиди. 

Я підозрювала, що у чоловіка інтрижка з домоправителькою. Але підозрювати і побачити на власні очі — зовсім різні речі. 

І він ще сміє мені дорікати зрадою? Називати тварюкою? Який же він все-таки виродок.

— Іди до мене, — чоловік улесливо звернувся до Олесі. 

— Я вся мокра, — жалібно вигукнула вона, — і не тільки від дощу.

Я скривилася від вульгарного жарту. Стиснувши зуби, я з останніх сил трималася, щоб не видати себе. Не хочу принижуватись. Нехай швидше їдять і валять звідси.

Але доля цього разу була зовсім не прихильна до мене.

Шурхіт одягу підказав, що чоловік з Олесею прямо тут займуться сексом. Тільки не це! Я не переживу цього тваринного злягання!

Не розуміючи, що я роблю, я рвучко піднялася на ноги. 

— Ой, Мія, — злякано вигукнула Олеся, — а Ви що тут робите? — прикриваючи долонями груди, пробелькотіла гола домоправителька.

Дивно, але Артем мовчав. Його не бентежила ні власна нагота, ні факт того, що я застукала його за зрадою. 

— Млинці готую, — злісно відрізала їй, намагаючись якнайшвидше піти до своєї кімнати.

Чоловік задоволено гмикнув, пропускаючи мене на вихід. Смішно тобі? У що ти граєш, любий? Я відразу помітила зневагу в його очах та кривій усмішці. Наче це я зробила щось ганебне, а не він.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍