Сергій Вікторович Мирний - Чорнобильська комедія

Горить у ямі пагорб з паперової тирси. Зникає чорнобильська правда, перетворюється в німий посивілий попіл…

Шалено стукає друкмашинка Елмса, і на аркушах, які один за одним, без ліку виходять з неї… букви? цифри? — ні, ТИРСА! — жалюгідна інформаційна тирса, що так і не склалася в осмислений текст…

Сергій у ліжку. Над ним на стійці — скляна місткість із рідиною-ліками, від неї прозора трубка йде до його руки…

У палату, обережно заглянувши, просочується Коля.

КОЛЯ: Командир! Серьога! Привіт!

Трясе руку зраділому Сергію. Сором’язливо викладає на тумбочку яблука, печиво, кефір… Озирнувшись, дістає з горби пляшку з прозорим вмістом. Цей напій явно не прохолоджуючий — зігріваючий… Сергій заперечно хитає головою.

КОЛЯ (лукава посмішка) Можеш не вставати, я її замість крапельниці зараз присобачу… (регоче; сусідам): Ну, а ви як відносно цієї справи, мужики?

СУСІДИ: А чо ж? Справа хороша… Сам робив, я бачу? Не з буряка, був а?[36]

КОЛЯ (аж вжахнувся): Та ви шо, хлопці! Хто ж бурякову в лікарню носить? Це з груш, з нашого саду! Чисті тобі ліки! (наливає у підставлені чашки) Ну, будьмо!

СУСІДИ: Будьмо здорові! Будьмо!

КОЛЯ: За твоє здоров’я, Серьожа!

СЕРГІЙ: Давай-давай… А ти сам як? Зі здоров'ям?

КОЛЯ (видихає): Х-ха-а… Таки добра… Та нічо, нормально, працюю. Сплю тільки багато — сам дивуюсь, (хрумтить закускою) І зубки посипались. Але нічо — відрихтував. (демонструє зуби) Дорогувато, звичайно… Правду кажуть: як зуби вставиш — так їсти нічого… Добре, своє хазяйство вируча… (всі закусюють) А вас як тут як годують?

СУСІДИ: Та непогано. Гірше, звичайно, ніж у зоні…

КОЛЯ (кинувши погляд на тумбочку): О, таблетки! (зацікавлено) А червоних немає?

СЕРГІЙ (заперечливо хитає головою): Червоних уже нема.

На підносі на сусідній тумбочці насипом — справжньою горою! — лежать таблетки: жовто-блакитні, червоно-біло-сині і кольорів білоруського національного прапора. Вони величезні, як для коней (якби коней таким лікували) — справжнісінькі тобі ТАБЛЕТИ…

КОЛЯ: Ди-и-ива медицини! Ну і як? Як ці смугасті, допомагають?

СУСІД (розчаровано): А, приблизно так само, як і червоні…

СУСІД З ДАЛЬНЬОГО КІНЦЯ ПАЛАТИ (повертає голову): Нє, ну ти неправий! Все ж розвага… (перед ним на ліжку лежить дошка, на ній в розпалі шашкова партія: жовто-блакитні — проти червоно-біло-синіх) Партєйки тут ганяємо…

КОЛЯ: Як сам собі не допоможеш — то ніхто не допоможе! Хоч червоні, хоч тричі смугасті… О, згадав — анекдот свіжий…

ВСІ: Давай! Розказуй!

КОЛЯ: Зустрічаються душі двох чорнобильців на небі. «Ти од чого вмер?» — «Я? Від радіації. А ти?» — «Я? Від інформації.»

Вибух реготу: «Точно!», «Нє, ну це точно!» «Від інформації… ха-ха!», «Та від такої — запросто…»

КОЛЯ (киває в куток палати, неголосно): А цей чому не сміється? (ще тихше) Він часом не…?

На ліжку під простирадлом — нерухомо лежить опецькуватий чолов’яга. Піднімає й повертає голову… Це Котко.

КОЛЯ: О-о, привіт, однополчанин! А я думав — тебе вже в простиральце загорнули…

КОТКО (з образою): У нас тут в пластик загортають!

КОЛЯ: А що це за бадилля в тебе на стільчику лежить?

КОТКО (ображено): «Бадилля»… Це петрушка! Я в календарі для дачників прочитав — петрушка ерекцію підвищує, (жує її)

КОЛЯ: Та ти все переплутав! Треба не петрушку, а морквину! А краще хрін… І не бадилля — а коріння!

КОТКО: їсти??!

КОЛЯ: Нє, прив’язувати! Правду кажуть, не займайтесь самолікуванням… Ти замітки для городників до кінця дочитуй! — Ну, за нас! Бо ми того варті!

Ранок. Обхід. Лікар сидить на ліжку Сергія, в його руках вісім прямокутних карток різних кольорів.

ЛІКАР: Вибирайте кольори по черзі: той, що найбільше вам подобається; потім з тих, що залишаться — знову той, що найбільш вам до вподоби…

КОТКО (збоку): А що це?

ЛІКАР: Тест Люшера. Не заважайте.