Вікторія Стужева - Лисиця для Альфи, Вікторія Стужева

Частина 54

Бабусі - це міць! Ніколи не сумнівалася в інтелекті своєї бабусі, але, мабуть, питання з технікою у неї ніколи не закінчаться. Побачення йшло на повну котушку. На нижньому поверсі вже почалися танці, я трохи здивувалася, коли бабуся замість диска з мелодіями для повільних танців попросила закатати їй справжній "дискач"...

Дуже несподівано на мене накотила величезна хвиля енергії. Вона ніби хлюпалася всією кімнатою, і водночас мені хотілося бігати, стрибати, сміятися і переробити всю роботу! Хоча, в принципі, ніякої роботи й нема... У кімнаті порядок, бабуся веселитися, а я... А я можу знайти собі заняття!

А що? Відпустка відпусткою відпусткою, але заняття знайти в будь-якому разі можна.

Я відкрила ноутбук і полізла в мережу. Тільки блін, невдача. Потрібно спочатку сторінку нову створити і пошту. А ось на старій... була купа листів від... Адама. Не буду їх читати. А сенс? Якщо побачить, що я в мережі, зможе знайти мене. Поки що до цього я не готова. Натискаю кнопку "вийти" і реєструю нову пошту.

Знайти оголошення про віддалену роботу було не просто. Особливо, коли хтось має не знати про те, що ти надприродна істота, а споруда будівлі побудована на лей-лініях... Так, до речі, такий пунктик як "уточнення спорудження будівлі" дуже важливий для перевертнів... меде-е-е... або я просто боюся зістикуватися зі своїм чоловіком. Час подивитися правді в очі, хоча зовсім цього не хочеться.

Що я роблю найкраще? Малюю. Кому-небудь зараз потрібні картини? Ось це цікаво, але в принципі, якщо постаратися, то можна малювати картини для дітей... Дітей я люблю.

На сніданок. Хі-хі, дурний жарт, згодна.

Бабуся сама часом захоплюється малюванням. Може десь у неї мають бути фарби і папір? Можна почати грифелем із простих малюнків.

Останнім часом мені часто трапляється на очі вислів: "Щоб стати тим, ким ніколи не був, потрібно почати робити те, що ти ніколи не робив". Причому скрізь: у книгах, на просторах інтернету і навіть у фільмах. Може я просто божеволію? Я б сказала, що це досить цікаво, але це не так. Яка б мета не стояла переді мною, мені дуже важко переключити себе на те, чого я ніколи не робила. Мені сумно від цього, але я знаю, що впораюся. Точно знаю, адже для того, щоб стати тим, ким ніколи не був, потрібно робити те, що ніколи не робив.

Психологія така цікава... Так! Головне, не втягнутися. Я дуже не люблю, коли в моїх мізках копаються, особливо люди, які розуміються на цьому. Життя таке цікаве... напевно, як і психологія. Так! Знову виходить із цієї незрозумілої хмари, і повертаємося в реальний світ.

Кімната виглядала як нова, ніби мене тут завжди чекали. Як же я люблю бабусю, вона навіть мої дитячі малюнки зберегла. Вони весели по всій стіні. Думаю, раз малюнки збереглися, то й фарби повинні. У верхній шухлядці лежала тільки тирса і вирізані фігурки... дуже цікаво, але думаю, звернути увагу на них, його я зверну пізніше. Іноді, мені здається, що все таки по закритих просторах прибирання потрібне.

У баночках залишилися тільки основні кольори: жовтий, синій і червоний. Або це бабусина тактика... Блін, хоч би білий де-небудь знайти... Трохи покопавшись у шухлядках, я все таки знайшла ще два кольори: білий і чорний.

Уся веселка в зборі, можна починати!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно