Меланія Арт - Незамінна для нього, Меланія Арт

Глава 27

Еллі

Я вже починаю думати, що потрібно завести щоденник, для того, щоб записувати всі події, які проносяться у моєму житті зі швидкістю світла.

Що сталося зі мною за останній місяць? Багато що… Потрібно гарно напружувати пам’ять, щоб все згадати.

1) Я зустріла чоловіка, який нахабно використав мене у своїх цілях, а потім несподівано подарував один з найприголомшливіших поцілунків у моєму житті.

2) Змінила роботу, адже мій дурний бос намагався взяти мене силою. Бррр, досі гидко згадувати.

3) Підписалася на авантюру, за умови якої мені довелося грати “зіркову підопічну” лейблу, щоб допомогти тому самому чоловікові, якого думала більше ніколи не зустріну, але вийшло зовсім по-іншому...

4) Познайомилася з неймовірними людьми. Саша, Рома, Ярослав… Кожен з них тепер входить у коло моїх друзів.

5) Тимчасово змінила своє місце проживання.

6) Покохала.

7) Знову почала співати, хоч і зарікалася це робити.

8) Отримала можливість довести невинність брата, щоб нарешті перегорнути цю страшну сторінку мого життя.

І це я впевнена, що пропустила щось. Ніколи не думала, що можливо стільки всього пережити за такий короткий період. Тепер мене хвилює тільки одне питання: “А що ж буде далі?”. 

***

Сьогодні останній день, коли я виконую роль “Елли”. Через декілька годин мені доведеться заспівати перед великою кількістю людей. Чи лякає це мене? Безумовно! До тремору на кінчиках пальців ніг. Чи готова я до цього? Як не дивно, але так! Мені дуже подобається номер, який ми підготували з моєю суперкомандою – Антоном, Аделіною Сергіївною та Вовою. Цей номер буде сюрпризом для всіх. 

Викладачка з вокалу, коли в п’ятницю дізналася, що насправді я співаю – була у захваті. Але потім, звісно, трохи побуркотіла незадоволеним тоном про “нестерпних маленьких дівчаток, які люблять тримати свій талант у таємниці”. Потім вона спитала, чи є в мене авторські пісні, а я із задоволенням, що йшло у комплекті із сором’язливістю та невпевненістю у свої творчих можливостях, як автора, заспівала їй пісню, що не втрималась і записала однієї ночі декілька днів тому. Ця пісня – моя сповідь та моє зізнання. Вона про все, що я пережила і раніше, і упродовж цього місяця. 

Аделіна Сергіївна заворожено слухала пісню у моєму акапельному виконанні, а потім різко кудись вийшла. Як виявилося, вона пішла, щоб привести Вову та Антона, а потім змусила мене знову виконати композицію.

– Еллі, ти мусиш заспівати саме цю пісню! – вигукнула вона після закінчення.

– Вже пізно змінювати номер, та й я не впевнена, що хочу виконувати її перед стількома чужими людьми.

– Елька, Сергіївна абсолютно права, ти маєш заспівати це. У нас вистачить часу, щоб все підготувати. Я допоможу з танцем, а потім ми разом його й виконаємо.

– А я вже чую аранжування, подруго, – не змовчав і Вова, – ми використаємо лише гітару і легкий біт… Це буде неймовірно круто, повір!

– Я навіть не знаю...

Мені здавалося, що це погана ідея. Все ж це моя пісня, а виступати я буду у ролі “Елли”. Про ці мої думки я й повідомила нашій невеликій компанії.

– Еллі, Марк одразу домовлявся, що “Елла” буде виконувати незнайому пісню, щоб не порушувати піар-план, тож проблем не буде. Тебе ж ніхто не змушує продавати цю пісню лейблу, – сказав свою думку Вова.

– Можливо, нам варто порадитися з Марком та Ярославом? – спитала у всіх разом. 

– А я думаю, що краще влаштувати сюрприз, – лукаво підморгнула Аделіна Сергіївна. А на мій запитливий погляд відповіла зі сміхом, – Дівчинка моя, я не перший рік живу на цьому світі, тому закоханих можу ідентифікувати по одному тільки погляду. А між вами так іскрить, що не помітити дуже важко.

На це я тільки почервоніла, адже дійсно думала, що ми змогли зберегти стосунки у таємниці.

– Ну ж бо, Еллі, погоджуйся, – Тотошка подивився на мене з надією.

– Гаразд, – здалася, – але у нас мало часу. Якщо раптом не будемо встигати щось – повернемося до запланованого номера.

Всі погодилися. Мені було страшно, але в душі я раділа, що буду співати саме цю пісню. Я ще не говорила Марку відкрито про свої почуття, але вважаю, що час прийшов. Ця пісня буде моїм подарунком саме йому.

П’ятниця у нас пройшла у шаленому ритмі. Вова одразу забрав мене до себе, щоб записати інструментальну партію і вокал, але з нами пішла і Аделіна Сергіївна, щоб коректувати моє виконання і допомагати більш чисто брати ноти. Потім мене покликав в зал Антон, в якого виявляється вже була готова хореографія. Вона була не складною, з повільними рухами, але дуже влучною. Ми на п’ятому прогоні вже діяли майже синхронно, а на десятому – стали одним цілим у танці. Добре, що зі мною займається саме Тотошка. З ним ми розуміємо один одного з півслова, тому й працювати було неймовірно легко. Я буду сумувати за нашими тренуваннями. Та й за всіма іншими теж буду сумувати.

Коли вже сьогодні вранці ми повністю прорепетирували номер в залі, я зрозуміла, що це – саме те, що було потрібно. Тепер все ідеально. Сподіваюся Марку сподобається. Найважче було не проговоритися йому про зміну пісні. Хоча ще вранці я взагалі була готова закритися ковдрою з головою і не вставати з ліжка, отримуючи кайф від ніжних обіймів Марка. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍