Джордж Мартін - Вмираюче світло, Джордж Мартін

розкритого рота здавалася ще червонішою від пролитого на неї вина. Від нього виходив той самий запах, що наповнював кімнату. Кавалаанець голосно хропів, а в руці тримав лазерний пістолет. Дерк побачив його сорочку, що грудкою лежала в калюжі блювотини, яку той, мабуть, намагався витерти.

Він обережно обійшов Джанасека і взяв із його розслаблених пальців пістолет. Гарс виявився не таким залізним кавалаанцем, яким уявляв його собі Джаан.

На правій руці Джанасека, як і раніше, красувався залізний браслет. Кілька червоних каменів були вирвані, і на їхньому місці зяяли потворні дірки. Але більшість браслета залишалася недоторканою, тільки де-не-де на залозі виднілися глибокі подряпини. Рука Джанасека вище браслета теж була подряпана. Глибокі порізи продовжували подряпини на чорному залізі. І рука, і браслет були забруднені висохлою кров'ю.

Поруч із черевиком Джанасека Дерк побачив довгий закривавлений ніж. Решту він міг собі уявити. П'яний Джанасек намагався виколупати з браслета каміння, що світилося, лівою рукою, яка погано діяла через стару рану. Втративши терпіння, він злісно завдав ножем кілька ударів і випустив його від болю та люті.

Відступивши назад, Дерк обережно обійшов мокру сорочку Джанасека. Зупинившись у дверях, він направив на нього рушницю і крикнув: "Гарс!"

Джанасек навіть не ворухнувся. Дерк знову гукнув. Цього разу хропіння сплячого стало тихіше. Натхненний цим, Дерк нахилився, підняв перше, що трапилося йому під руку, - це був камінь, що світився, - і кинув його в кавалаанця. Камінь потрапив у щоку.

Джанасек повільно сів, моргаючи. Побачивши Дерка, він насупився.

- Вставай, - скомандував Дерк, поводячи рушницею.

Джанасек, хитаючись, підвівся на ноги і почав оглядатися, шукаючи свій пістолет.

- Ти не знайдеш його, - сказав йому Дерк. – Він у мене.

Затуманені очі Джанасека дивилися втомлено, але більшість алкоголю вивітрилася під час сну.

- Навіщо ти прийшов сюди, Т'Ларієне? – повільно промовив він хрипким, але тверезим голосом. – Ти прийшов дражнити мене?

Дерк похитав головою.

– Ні. Мені шкода тебе.

Джанасек спалахнув.

- Шкода мене?

- Тобі не здається, що ти заслужив жалість? Подивися довкола себе!

– Обережно, – попередив його Джанасек. - Ще один жарт, т'Ларієн, і я перевірю, чи достатньо в тобі сили, щоб вистрілити з того самого лазера, який ти так незграбно тримаєш у руках.

- Не треба, Гарсе, - відповів Дерк. - Мені потрібна твоя допомога.

Джанасек зареготав, відкинувши голову назад.

Коли він зупинився, Дерк розповів йому все, що сталося після того, як Вікарі вбив Міріка Брейта в Челленджі. Слухаючи, Джанасек стояв нерухомо, міцно стиснувши руки, схрещені на грудях. Він засміявся ще раз, коли Дерк розповів, що дізнався про Руарка.

– Ох, ці кімдіські маніпулятори! – прогарчав він.

Дерк почекав, поки кавалаанець не перестане лаяти кімдісців, потім закінчив свою розповідь.

– Отже? - Запитав Джанасек, коли Дерк замовк. - Чому ти думаєш, що це має до мене якесь відношення?

- Я думав, що ти не допустиш, щоб брейтські пси гнали Джаана як звіра, - сказав Дерк.

- Він сам зробив себе звіром.

- На думку брейтів, - заперечив Дерк. – Хіба ти – брейт?

– Я – кавалаанець.

– Тепер усі кавалаанці однакові? - Він показав рукою на кам'яну голову чудовиська в каміні. - Я бачу, ти тепер береш трофеї, як Лорімаар.

Джанасек нічого не відповів. Він холодно дивився на Дерка.

- Можливо, я помилився, але коли я прийшов сюди і побачив усе це, я замислився. Те, що я побачив, навело мене на думку, що, можливо, в тебе є якісь справжні людські почуття до твого тейна. Я згадав твої слова про те, що ви з Джааном пов'язані міцнішими узами, ніж ті, які я знаю. Але тепер я бачу, що ти брехав.

– Я казав правду. Джаан Вікарі порвав ці пута.

- Гвен порвала всі зв'язки між нами роки тому, - сказав Дерк. - Але я прилетів, коли був їй потрібний. Правда, з'ясувалося, що не так уже я був потрібен, і я мав особисті причини, але я прилетів. Цього ти в мене не забереш, Гарсе. Я дотримався своєї обіцянки. - Він помовчав. – І я не дозволю, щоб хтось полював на неї, якщо це буде в моїх силах. Виходить, те, що пов'язувало нас, міцніше кавалаанського союзу заліза та вогню.

- Говори що хочеш, Т'Ларієн. Твої слова нічого не змінюють. Смішно чути твої міркування про виконані обіцянки. А що ти скажеш з приводу твоєї обіцянки мені та Джаану?

- Я порушив його, - поспішно погодився Дерк. — Отже, ми з тобою однаково, Гарсе.

– Я нікого не зраджував.

– Ти кидаєш тих, хто був тобі ближчий за всіх. Гвен, яка була твоєю собетейною, яка спала з тобою, любила тебе і ненавиділа одночасно. І Джаана, твого безцінного тейна.

- Я ніколи не зраджував їх, - з запалом заперечив Джанасек. - Гвен зрадила і мене, і срібло з жадеїтом. А Джаан зруйнував усе вбивством Міріка. Він знехтував мною, знехтував обов'язками, які накладають залізо та вогонь. Я їм обом не зобов'язаний нічим.

- Не зобов'язаний, правда? - Під сорочкою Дерк відчував тяжкість каменю, що розмовляв, що наповнював його словами, спогадами і почуттями людини, яким він колись був. У грудях у нього закипала злість. – І цим усе сказано, га? Ти їм нічим не зобов'язаний, тоді кому яке діло? Всі ваші прокляті кавалаанські узи зводяться, зрештою, до обов'язків і обов'язків. Чого варті всі ваші традиції, вся ваша давня мудрість спільнот, на кшталт законів про дуелі та правил полювання на перевертнів! Не треба ні про що думати - тільки слідувати їм. У чому Руарк мав рацію, то це в тому, що ви не вмієте любити, за винятком, можливо, Джаана, та й у цьому я не впевнений. Що б він зробив, чорт забирай, якби Гвен на руці не мав його браслета?

- Теж саме!

- Справді? А ти? Викликав би ти на дуель Міріка через те, що він зробив Гвен боляче? Чи ти кинув йому виклик через те, що він завдав шкоди твоєму сріблу з жадеїтом? – Дерк пирхнув. - Можливо, Джаан і зробив би те саме, але не ти, Джанасеке. Ти такий самий кавалаанець, як і сам Лорімаар, і такий самий байдужий, як Челл чи Бретан. Джаан хотів зробити своїх людей краще, але я підозрюю, що ти залишався з ним зі спортивного інтересу, і ні на йоту не вірив у жодну з його ідей. - Дерк вихопив з-за ременя пістолет і жбурнув його Джанасеку вільною рукою. - Візьми! - крикнув він, опускаючи свою рушницю. - Іди полювати за перевертнем!

Джанасек смикнувся і впіймав