Автор невідомий - Народні казки - Прокляте болото: Казки про відьом і чарівників

а він сидить. Доти сидів на одному місці, поки не прийшла відьма й не звеліла йому встати.

Як відьма вмирала

Стара Харитина була дуже страшною відьмою. Вона ходила вночі на середохресну дорогу, де збиралися всі відьмарі і відьми, і танцювали, розпустивши коси. Це було так перед великими святами — Різдвом, або Великоднем. Сідає відьма на лопату або коцюбу і в комін — і летить на середохресну дорогу. А звідти вже йде пішки.

От така була Харитина. Але прийшов її час вмирати. А відьма, коли вмирає, то дуже мучиться, не може сконати, бо дуже велика грішниця. Мучилась і Харитина, стогнала, ніяк не могла померти.

— Ой, не помру я, — каже, — зірвіть наді мною стелю!

Зірвали над нею три стелини, а вона ще не вмирає, мучиться.

— Підіть, — каже, — зірвіть містка, того, що коло середохресної дороги, тоді я, може, вмру!

Пішли люди, розвалили містка, а як пішли додому, то побачили, що стара Харитина вже вмерла.

Як відьма молоко забирає

Прийшов дядько рано на тік до хліва. Чує, щось молоко дзюрчить. Як він заходить, то під коровою сидить жінка гола з розпущеними косима. Як він до неї, то вона дійницю на голову — і покарабкалась по дилях вверх, як кіт, і втікла.

То теж була відьма.

Кажуть, вона як корову видоїть, то забере молоко і масло, що корова і молока не дасть, а як і дасть, то сметани не буде. А як і не видоїть, то і так, на очі забере сметану і молоко. Подивиться на корову, як будеш гнати, і молока не буде, або буде таке, як вода. А ще є такі відьми, що як подивиться на корову, то й не видоїна буде битися і нікого не підпустить.

А ще як відьма на котру жінку лиха, то й од неї молоко забере, що дитині не буде…

Як відьма чаклувала

Колись подруга мені розказувала, як вона була малою. Одного дня сиділи вони в новій хаті, зразу же, як побудували. І була сусідка в гостях. Говорили собі, а та сусідка чогось раптом вискочила й побігла додому. І через хвилину прибігла в хату, вся синя й скорчена, з рота піна летить! Ми, як побачили її, то поніміли зі страху. А вона схватила кварту, набрала води і схватила ножа й давай ту кварту хрестити ножем і щось таке говорити. І така вода в її руках закипіла! І тоді вона почала тою водою бризкати на нас, на стіни, на двері, всю хату скропила і вибігла сама надвір. І десь відтоді мати з батьком почали дуже погано жити, батько став пити…

Як відьма керує бджолами

Був собі пасічник, і була в нього пасіка пополам із небожем. Тільки небіж дивиться, що на дядьковій половині ульні завжди понабивані медом, а в нього так собі. От дядько, помірковавши, що небіж заздриться на його бджоли, каже:

— Слухай, небоже, може, ти думаєш, що я відібрав собі кращі ульні, то коли хоч, бери на ту весну мою половину, а я візьму твою.

— Добре, — каже небіж.

От і помінялись. «Ну, — думає собі, — тепер же й я наберу меду!» Тільки на Спас там, чи що, довідується до меду, аж йому бджоли наносили ще менше, ніж у тому році. Що за біда така?

Якось раз він проходить увечері повз дядькову пасіку. Слухає, аж у одному ульні щось наче розмовляє. Він приклав вуха, аж то матка говорить із бджолами.

— Де ви, — каже, — попали сю кобилу?

— Да там, — кажуть, — лежала за байраком, та вже собаки половину з’їли, а нам зоставили тільки зад.

— Що ж, ви увесь уже сюди втягли?

— Ні, хвіст не помістивсь, так висить ізнадвору.

Небожа наче хтось снігом по спині потер. Гляне, аж із очка так і тече густа, патока, так наче кінський хвіст. Він тоді й догадавсь, що його дядько відьмач, да й годі вже йому завидувать.

Як жінка відьму викликала

В одної жінки відьма поробила щось корові і та перестала давати молоко. А жінка та була не дурна, знала, що треба робити. Розпалила вона піч рано і береться пекти хліб. А як виліпила найпершу паляницю, то всадила її не в піч, а посадила між челюстями. Та паляниця там печеться, а вона бере на лопату другі хлібини, пересаджує через ту паляницю — і в піч. А кажуть, коли так робити, то та, що зробила щось корові, обов’язково прийде сюди, бо їй всередині так пече, як тому хлібові.

І правда, тільки жінка почала це робити, як тут через поріг — сусідка, баба Ярина:

— Чи бачиш господиню?! Вона хліб пече! — І до печі, і голими руками вихватила ту паляницю, що сиділа в челюстях.

— Нащо це ти робиш?

Хазяйка стала лаятися, мовляв, якась відьма зіпсувала корову.

— То ти більше так не роби, — насварилась на неї баба Ярина, — і нікому нічого не кажи, а йди дій корову, буде молоко.

Після того й справді корова очуняла.

А ще, кажуть, в такому випадку треба натикати голок в цідилок і варити, аж поки відьма не прийде. В інших повір’ях — беруть молоко, на сковороді жарять.

А ще — не можна після заходу сонця носити молоко відкритим, щоб відьми не вкрали.

Як жінка відьму підслідила

Якось одна жінка помітила, що її корова стала давати менше молока. Вона подумала, що, певно, до корови ходить відьма, але схотіла перевірити, чи це таки правда. Щоб підслідити, вона зарилася в копицю сіна і лягла буцім спати. Коли чує — молоко дзюрчить в дійницю. Вона схопилась, думає, зараз пізнаю. Вона підкралася до хліва і побачила, що звідти вийшла жінка, в сорочці, з розпущеними косима і з дійницею в руках. Пішла і коли дійшла до воріт, то жінка їй крикнула:

— Коли ще прийдеш?!

А відьма покрутила головою на два боки — у-у-у! — і пішла, більше нічого не сказала. А та жінка дуже злякалась.

Як жінка хотіла відьмою стати

Хтіла одна жінка стати відьмою. От прийшла вона до куми та й просить:

— Навчіть мене, кумасю!

— А ти не будеш боятись? — питає її кума.

— Ні, не буду.

— То добре, навчу, — згодилась кума, і каже до неї:

— Візьми кусок масла та й прийди завтра до мене. Треба до схода сонця піти за село, до тої криниці на березі, де три