Юлія Богута - Совість для диявола, Юлія Богута

— Гарна метафора, — вичавила з себе, заплющуючи очі. Від втоми, моє тіло стало тягнути в сторону і я повільно сповзла на плече Даймонда. Між нами повисла м'яка пелена затишку і якось визначеності. — Даю?

— Що? — прошепотів він над моєю головою, на мить торкаючись губами лоба.

— Якщо я перестану бачити себе в твоїх очах, я тебе підвішаю на стіну, — констатувала факт цілком серйозно. — Просто щоб ти знав.

— Лакі надірветься — тягати мене кожного разу, коли я кліпю. Тому давай обійдемося обіймами. Обіцяю тобі кліпати через раз.

— Домовились.

Напруга в кімнаті поступово зникла. Я лежала на міцному плечі та відчувала себе в безпеці. Напевно так починалися дорослі стосунки. Не з пристрасті чи криків, а з виважених рішень людей, котрі усвідомлювали всю серйозність своїх намірів та готові були працювати над ними. 
________________________________
Доброї ночі вам, любі читачі. Вже готуєтесь до Великодня? Сподіваюся, що одного дня ви всі матимете таку ж надійну людину, яка вас розумітиме і цінуватиме. Теплої ночі вам.