Мелхіор Медар - Царська рокіровка, Мелхіор Медар

привітанням від пана Адама Пулавського та обіцянкою, що за два дні пришле кращу картку – фотографу вже було дано замовлення зробити додатковий відбиток із дагеротипу. Біля картки була приклеєна на цупкому картоні маленька фотографія, завбільшки з невелику табакерку, на якій була зображена панна Мацеєвська у повний зріст. На перший погляд, фото було зроблено близько чотирьох років тому. Пан радник якусь мить дивився на нього, потім поклав на стіл, щоб безперешкодно дивитися на пам'ятку, притулену до цукорниці.

Третій пакет, від Міністерства поліції, містив рукописну записку від керівника цієї установи, яка сповіщала, що Його Величність підписав номінацію вчора і що вона прибуде до Москви протягом наступних двох-трьох тижнів.

Насамкінець Естар Павлович поклав перед собою телеграму на трьох аркушах – щоб вона помістилася на столі, довелося рукою змести посуд, вціліла лише цукорниця. І оперта на неї картка.

Він здогадувався про зміст – з огляду на поведінку міністра, очікував чогось подібного.

Це був попередній рапорт, телеграфна заповідь повної доповіді, у якому були перераховані та підсумовані найважливіші події у дуже похвальний для пана радника спосіб. Він перевів погляд на аркуші паперу і зупинився на підписі. Він усміхнувся, бо, читаючи підпис генерал-губернатора Йосипа Володимировича Гурка, йому здалося, що він бачить обличчя ад’ютанта Бикова, який підморгує йому. У доповіді коротко говорилося: пан колезький радник, який перебував у відпустці... […] під час свого короткого перебування у Варшаві схопив двох провокаторів, надісланих німецькою таємною поліцією, які видавали себе за звичайних убивць. Німецька політична поліція робила це з метою дестабілізації соціальної ситуації у Привіслянського Краю, провокування бунтів та повстання проти державної влади, яка нібито протегувала та захищала жорстокого вбивцю – високопоставленого офіцера Міністерства поліції. […] Ці факти мали були оприлюднені німецькою пресою, таким чином підбурюючи і без того бунтівних мешканців Варшави. […] Справді, на той час у тому місті на волі був огидний вбивця, і жандармерія, а саме майор Вотцов, уже напала на його слід, але справжній убивця, граф Капітонов, користуючись своїм службовим становищем, отримав відомості, що він є підозрюваним, і швидко ліквідував вищезгаданого офіцера ІІІ Управління шляхом підступного вбивства в громадському місці. Пізніше він двічі намагався вбити чиновника, який прибув за спецзавданням, обидва рази безуспішно. Під час одного з таких нападів загинула жителька Варшави. […] Під час переслідування бандит вбив раніше захопленого німецького агента, а потім, ймовірно, ненавмисно, спричинив загибель двох поліцейських агентів, які слідували за ним. […] Щоб приховати сліди своєї діяльності, він підпалив лікарню для душевнохворих, вбивши всіх пацієнтів – дев’ять осіб, у тому числі двох раніше полонених німецьких провокаторів, власника клініки та її сторожа. […] Побачивши, що поліція і жандармерія вже йдуть по його сліду, він утік поїздом до Петербурга, де його спіймав і впізнав пан колезький радник, який повертався з відпустки. Вбивця загинув, коли в паніці намагався втекти через вікно потяга, після того, як зрозумів, що його викрили. […]

Пан радник у віцмундирі йшов через п’ятиметрову блакитну вітальню, в іншому кінці якої сидів кремезний князь-намісник у густо напудреній перуці, тримаючи витягнуту голу ногу над мискою з якоюсь паруючою рідиною. Естар почув обурений шепіт фактотума, який стояв навколішках перед цією ногою і змащував її густою зеленуватою липкою рідиною:

– Варто лише на кілька днів відпустити його з очей, і що діється?.. Яких він набрався манер! Як мужик у якомусь трактирі… Пляшкою по голові! А як бреше?!… Адже графа Капітонова зовсім не було у Варшаві – він не міг нікого мордувати. Напевне, знову вбив не того... Я б йому ту Анну на шию не вішав... Ганьба!

ЕПІЛОГ

На дереві мовчання росте його плід – спокій.

(Грузинське прислів'я)

Протягом двох років у Повонзках на могилі молодої дівчини завжди в один і той же час у грудні, в день її смерті, невідома рука клала величезний букет білих троянд. А на третій рік на могилі з'явився стрункий, але вже дуже сивий пан статський радник. Він особисто приніс квіти. В знак прощання. Події останніх років повністю вилікували його від патріотизму; тижнем раніше він подав заяву про відставку, яку було прийнято. Великим князем, зазвичай іменованим "Хазяйкою" - новим губернатором старої столиці держави Романових.

По дорозі в добровільне заслання пан радник опинився у Варшаві. Він їхав до Парижа. Згодом йому належало здійснити нереалізовану мрію молодої жінки, яка лежала тут, під кам'яною плитою – вирушити на інший бік Атлантики, до Сполучених Штатів.

ДОДАТОК

Заради вдоволення Читача, після багатьох місяців зусиль, Автор отримав дозвіл фонду International Detective Archives на публікацію деякої вихідної інформації з їхніх великих архівів: саме тут зберігаються, наприклад, Acta Fandoriniana, мемуари міс Марпл, Теки спогадів Е. Пуаро, повна колекція нотаток доктора Ватсона тощо.

За власний рахунок IDA видає багато професійних тематичних журналів, таких як Prologemena Holmesis, Annales Van Dorniensis, Наукові Зошити Товариства Каторжників та Studia Ripperica.

Серед найвідоміших засновників фонду такі міжнародні благодійні організації, як Cosa Tua e Nostra, Братство катів і собачників Верхньої Саксонії, La Societé de Galeriens, Товариство запобігання жорстокому поводженню з тваринами імені Пса Баскервілів та багато-багато інших.

Заслугою цієї установи є, між іншим, підтвердження апокрифічного характеру знаменитих "Записок на манжетах доктора Ватсона" або палімпсестний характер "Анналів Калігули". Тутешні експерти встановили, що сумнозвісний Torturius Adimirabilis був підробкою.

З відповідного вільного дозволу шановних членів Наглядової ради IDA ми друкуємо нижче витяги з деяких архівних документів про досягнення пана Державного радника, що стосуються виключно теми цієї книги.

{[Витяги з документів з архіву Пана Радника — течка Jack the Ripper — 1888. Серед них містяться замітки, підготовлені на основі газетних статей Weekly Herald, The Star (Лондон), Pall Mall Gazette, Daily Telegraph, The Manchester Guardian, The Times (Лондон), The Birmingham Daily Gazette і The Birmingham Evening Mail, а також французьких, німецьких і російських газет, рапортів Міністерства Закордонних Справ (з російського посольства в Лондоні), документів лондонської та російської поліції - з Варшави, а також певні замітки з III Відділення - Закордонного відділення у Парижі. В окремій запечатаній папці містяться звіти закордонних агентів ІІІ Відділення – Ольги Новікової з Лондона, голови Закордонного Бюро у Парижі Петра Рачковського та агента з особливих справ з Парижа, Аркадія Гартінга. Також папка містить листи суперінтендантів поліції Лондона та Скотланд-Ярду, Фредеріка Ебберлайна та Артура Ніла, а також колишнього керівника французької La Sureté, М. Масе

Лист до сусіда-розумника