Микола Васильович Гоголь - Зібрання творів у семи томах. Том 7. Історична проза, статті, матеріали, Микола Васильович Гоголь

лихом, добром поминати.

Який по мені, небозі, помин відправляти.

Осідлайте коня мого, пов’яжіть козацьку зброю,

Нехай біжить в Україну та до свого дому.

ОЙ БУВ В СІЧІ СТАРИЙ СІДИЙ, НА ПРОЗВАНЬЄ ЧАЛИЙ

Ой був в Січі старий сідий, на прозванье Чалий,

Вигодовав сина Саву козакам на славу.

— Та чи бачиш ти, старий Чалий, що син Сава робить?

Де піймає запорожця, то в кайданах водить!

Ще ж не вспів сину Саві трьох слів ісказати,

Ой не могли б сина Саву усі в руки взяти…

Ой був Сава в Немирові в пана на обіді,

Не знав Сава й не відав своєї тяжкої біди.

Ой як крикне та пан Сава на хлопця малого:

— Сідлай, хлопку, сідлай, малий, коня вороного!

Сідлай мені вороного, а собі другого,

Поїдемо оглядімо ми дому нового.

Ой приїздить та пан Сава до нового двора,

Питається челядина, чи все гаразд дома.

— Та гаразд, гаразд, пане Саво, тілько одно страшно:

Виглядають гайдамаки із-за гори часто.

Гаразд, гаразд, батьку Саво, та щось по нас буде,

Що у наших нових домах сизий голуб гуде…

Ой сів Сава на ліжечку та тяжко вздихає,

А Савиха в новій ложі дитину хитає.

Ой сів Сава в кінці стола, розкинув ворожки:

Ой же ж буде козак Гнатко [з] Чорної дорожки.

— Піди, хлопку, піди, малий, та уточи пива,

Ой вип’ємо за здоров’є і за мого сина.

Піди, хлопку, до пивниці та вточи горілки,

Ой вип’ємо за здоров’є і моєї жінки.

Та піди, хлопку, до пивниці та уточи меду,

Ой щось мені трудно-нудно на моєму серденьку.

Ой ще хлопець, іще малий не вернувсь з пивниці, —

Шатається козак Гнатко по новій світлиці.

— Та здоров, здоров, пане Саво! Ой як собі знаєш?

Іздалека гостей маєш, чим їх привітаєш?

— Ой чим я вас, пани-молодці, вже буду вітати?

Ой дав мені Господь сина, буду в куми брати.

— Та коли хотів, пане Саво, нас у куми брати,

Не іти було, гей, до Гарду церкви руйновати.

— Привітаю вас, пани-молодці, вже буду вітати.

— Попрощайся, пане Саво, з дітьми і з жінкою.

Ой кинувся та пан Сава до ясного меча,

Взяли Саву на три списи з-під правого плеча.

Ой кинувся та пан Сава до своєї зброї,

Взяли Саву на три списи та підняли вгору.

— Та коли хотів, пане Саво, довго пановати,

Не йти б було із ляхами нас не здоровати. 

У НАШІМ СЛАВНІМ ГОРОДІ ПІД БЕНДЕРОЮ

У нашім славнім городі під Бендерою

Собиралася сильна варвія[133] царю білому.

А по тій же сильной варвії гетьман проїзжає,

Він піхотних реб’ятушек проіскуває:

— Ви, піхотнії реб’ятушки, не печальтеся,

Надівайте білоє платтє, мундир на себе.

Заряжайте ясное ружжо чорним порошком,

Забігайте ви за турком темненьким лужком.

— Коли б же нам до города довалитися,

Сейчас тому отаману поклонитися.

Ой мали ми, пане гетьмане, Бендерю достать,

Розсукині сини пани волі не дали,

Тільки моїм реб’ятам жалю завдали. 

Жартівливі й танцювальні пісні та приспівки

ОТЦЕ ІДУ, ОТЦЕ ІДУ ПО КОЛІНА В ЛОБОДУ

— Отце іду, отце іду по коліна в лободу,

Та до тої дівчини, що хороша на виду.

В огороді бузина та посаженая,

Чортова дівчина, яка зряженая.

В огороді бузина перекопаная,

Чортова дівчина, яка коханая!

В огороді бузина перерубленая,

Чортова дівчина перелюбленая.

— В огороді бузина, на ній листу нема,

Не цілуй, не милуй, коли хисту нема.

В огороді бузина, глибоко коріння,

Ой хто мене поцілує, заробить спасіння.

І шумить, і гуде, дробен дощик іде,

А хто ж мене, молодую, та додому доведе?

Озоветься козак на солодкім меду:

— Гуляй, гуляй, дівчинонько, я додому доведу.

— І не йди, й не веди, і славоньки не роби,

Нехай мене той веде, що до мене часто йде.

ВЕСЕЛИВСЯ КОЗАЧЕНЬКО ТА Й НЕ ОГЛЯДІВСЯ

Веселився козаченько та й не оглядівся,

Як полонила серденько дівчина Марися,

Така біла, повна, гарна, що й не надивився,

Нема жінки, молодиці кращей, як Марися.

НАВАРЮ Я ЧЕЧЕВИЦІ

Наварю я чечевиці

Та поставлю на полиці.

Що се, з біса, нема з ліса,

Що се, братця, як баряться?

Чечевиця сходить, сходить,

Сам до мене парень ходить.

Що се, з біса, нема з ліса,

Що се, братця, як баряться?

ОЙ МАТИ, ЛЮБЛЮ ГРИЦЯ

Ой мати, люблю Гриця,

Що на конику вертиться,

Люблю Гриця-молодця,

Що Гриць [мені] до лиця.

Гарний хлопець, гарно ходить,

Гарно й його мати водить, —

Кожух новий, комір сивий,

Гарний парень чорнобривий.

ІДИ, ГРИЦЮ, НА УЛИЦЮ

— Іди, Грицю, на улицю,

Бери паляницю,

Та не бери під плече,

Бо рощина потече.

— Бодай тобі, дівко,

Що вчинила рідко!

— Далебі, що не я,

То матуся моя.

ПРИЙДИ, ПРИЙДИ, МИЛОДАН

Прийди, прийди, милодан,

Гречаничок тобі дам.

Не клади під плече,

Бо рощина потече.

А це ж то не я пекла,

А се моя мати.

А якби я напекла,

То й по локтях потекла.

НА ПОРОЗІ СТОЯЛА

  На порозі стояла,

  Гречаники учиняла.

  Гоп, мої гречаники,

  Гоп, мої білі,

  [Чогось мої гречаники

  На скорині сіли].

  Не сіяні, не віяні,

  Та до діла удіяні,

  Пухкі, м’ягкі,

  Ось-но які!

ОЙ У ПОЛІ ТРАВА ШАМ, ШАМ