Луї Фердінанд Селін - Феєрія для іншого разу, Луї Фердінанд Селін

ліс! струс іще той! їй-богу! його ют стрясає, хилить! хилить!.. та ба, він не перекидається! навпаки, радіє! радіє! баламутить всі сторони світу! тепер через розрив у бік Манту… зараз його добре видно, тобто розрив… а Сена як кипить і курить! там пагорби обабіч, знаєте? впізнаєте Мант?.. особливо віддзеркалений у хмарах… Мант на землі… і Мант на небі… тільки навиверт!.. треба трохи розумітися на фізиці… колись казали фантаскопія… ось до чого Жюль довів! до фантаскопії! ударом блискавки! і не лише над Мантом!.. далі Пуассі… злива вогню навколо Пуассі… ви трохи зачудовані… роти пороззявляли, як він одним помахом руки, порухом пальця! брррум! на Бісетр!.. з іншого боку! дві-три блискавки! справді!.. Кремлен-Бісетр! Монруж! ціла лавина з півдня!

Жюль що хоче, те й робить.

— Бачила, як він крутонувся?

Справді, він розвернувся туди, в бік Палезо, Массі… ще трохи — і заволав би до нього: ще!.. це правда, я на нього залихопомив!.. а що якби він блискавкою вдарив аптекарку пані Уш, котра мене обікрала?..

Де там, не стане Жюль моїми клопотами перейматися!.. Можна бути спокійним за пані Уш! вона й на тому світі мене оббиратиме!.. сповідана, причащена… незгоди пролетять над нею і сивої волосинки не звіють з пані Уш! стерв'ятникам рай і на землі, і на небі… таке не вмирає, гидота, справжнє падло з раю до раю переходить разом зі статками, автами, покоївками… квиточка купить і вжик! усе відпущено, бувайте! Їм лайно до черевика ніколи не прилипне!.. а ще від природи дар оминати пекло і на цьому світі, і на тому… тільки жирують і хлипають… над накраденим! нічого не втратять!.. за ваше здоров'я! здоров'ячко! не поминайте! розумієш, але запізно…

Зробив невеличкий відступ про пані Уш… бачив блискавки над Массі… згадав про свої грошики… скільки ж вона з мене їх витягла, відьма!.. і скільки й досі краде! усі, хто горя мені завдав, ошукав, зрікся, поцупив, ті ні від чого не постраждали… ніколи не постраждають!.. за мовчазною згодою, можна сказати!.. мене обібрати — ключ до щастя!

Ох, перепрошую! гармонія світу — це геть не те, що нам уявляється… от дивлюся, бачу, як вилискують зухи, що заслужили по сто шибениць за те, як мене грабували, пакостили, окрадали… а ще й оббріхували!.. а тепер вони на видноті! тепер пошановані, одарені, омільярднені, уславлені! до них черга салонних шанувальників і нощно, і денно! аж їм уже обридло!..

Я доведу вам, коли схочете, що Бог існує, від супротивного… як я бачу догори дригом мерію на вулиці Жоффрена[160] і вежу там, у люстрі неба…

Даруйте мені за цей відступ… я трохи завівся… але швидко оговтуюся до нормального стану, тобто радше доброзичливого… отож, я розповідав вам про вітряк… який крутиться, обертається… підпірка зламана… драбина… ют!.. розвернутий тепер на південь, на Берсі… і в усіх гамах кольорів… справжня палітра, їй-же право! і шрапнелі в повітрі, й вибухи на околиці… і яскраве мерехтіння дахів… бузкове… оранжеве… синє… такого вже не побачиш… сказати б, ультра-кольори, від яких потім темно в очах… сліпота хвилинами… хвилинами… що ви й блискавок не бачите… блискавиць… а потім усе сіре… і саме тієї миті з землі зриваються вогняні дерева!.. і злітають! і обертаються під небом… з корінням!.. і чагарі, й галяви… усе під хмарами! навиворіт!.. феєрія в етері!.. я недарма спостерігаю!.. такого більше не побачиш!..

І Жуляка он теж бачить! метушливий кнурець! підсвинок! але жвавіший, хіба ні? не тільки зирить! один лиш порух, скрут, звив — і ураган ураз на південь! на північ!.. на захід!.. сигнали подає, от що! сигнали подає!

— П'ята колона! горлаю до нього.

А хіба не так? це правда! повітряний крутій, посіпака! бач, руками метляє! бач, диригент оркестру!

Його було за що картати! годинами спостерігав за ним!

Овва, та його дрюк кудись летить! злітає! даруйте! останній, другий дрюк! я бачу! бачу його лет! пролинає впритул до нашого вікна!.. вжжжих! з тріском! з іскрами! видовжується… довшає… вище… вище!.. вже зовсім довгий… тонкий! такий тонкий! випустив з рук!.. лине небом його дрюк… вже тільки риска у височині!.. крізь жовте!.. червоне!.. крізь хмари… знову крізь хмари!.. пролітає крізь усе!.. нанизує усе!.. і мінарет на Сакре-Кер!.. знаєте, там така башта на вершечку?.. надбудова на самій вершині бані… Жюлів дрюк крізь неї пролітає… як нитка у вушко… вогненним проблиском… іскри слідом… а потім вище! усе вище… аж за хмари! Жюлів дрюк то ловка штука! так! прудка!.. з фантазією! довшає… дедалі довшає… на північ! північ! куди всі літаки… будинки на авеню знову проймає дрож… вони вже повернулися і стали на свої підвалини! на свої місця… тепер знову рушають!.. от Жюль який заводіяка!.. всіх звеселяє!.. і дім сестер-черниць!.. ви ж знаєте, де дім сестер-черниць? як монастир? впритул до майстерні Пульбо[161]? так і та халабуда злітає! ширяє! брррум! пливе! як від розриву бомби!.. і саме над Жулякою!.. каплиця! келії! ліжка! кухня! дванадцять крісел… п'ятнадцять молитовних стільчиків… у повітрі легко полічити! небесна фарандола! всі меблі! весь монастир!.. і дванадцять очіпків!.. ні! п'ятнадцять!.. ого, та жодної сестри-черниці! жодної! тільки очіпки!.. п'ятнадцять штук!.. вервечкою!.. і все від Жюлевого дрючка… це все Жуляка, присягаю вірою! Жуляка в усьому винен!.. такого капосника пошукати… хтивий мистець Карабос!.. ще й заклинання промовляє! заклинання, он як! заклинає вже без дрючків!.. самими рухами! його добре видно, чи не так? на вершині всіх пожеж! диво, що він там тримається, не проламує поручня… не летить сторч у полум'я… бо навколо все палає!.. зеленим… червоним… Жюль має щось надприродне, он як тримає рівновагу, випростується, вивищується, шугає колом і кругом! туди! сюди! поворот! пірует!.. як він демонстрував шедеври в майстерні, свої маячливі марення… як мені здавалося… так то було ніщо поряд з теперішніми вибриками! що він нам над Парижем показав! як бурю поганяв, небо забрьохував синім, зеленим, жовтим! як гейзери вивергав!.. де хотів! як хотів! помахом дрючка! руки!.. літаки підганяв! залпи схрещував!.. заводи руйнував!.. церкви на Небеса закидав!.. з дзвіницями догори дриґом! Я колись бачив, як він розцяцьковував свої картини… я повний профан, на живописі не розуміюся, але тоді подумав: це навмисно! на буржуа ману напустити! малював автобус на Крижаному морі… й самі Альпи під снігом бузковим, оранжевим, карміновим, і