Луї Фердінанд Селін - Феєрія для іншого разу, Луї Фердінанд Селін

Спрага чи не спрага, я пильную, пильную… він поручня не рушить! схоже, що таки зараз… але ні! ні! ні!

Плюм! і плоф! неначе відкоркували пляшку! величезний корок! у Коленкурській впадині! так!.. у Коленкурській впадині! новий шум! неначе пляшку величезну, що й не уявиш… не насмілишся таку уявити! гігантську, що сказати! неймовірно гігантську! аби сказав, що фантастичний шум, то був би оповідний прийом, банальний!.. так, банальний!.. я лише описую події і не більше!.. направду неймовірний шум, от!.. гігантський корок, у Батіньолі відкоркували страхітливу пляшку!.. флуууф! іще одну!.. у Коленкурській впадині! Жюль таки свого домігся!.. напаскудив! он чого махав руками!.. ще й як махав! мене не надуриш! з дрючками чи без дрючків!.. бомби корилися його порухам… помахам! тарадарабум! сам бачив! обидві руки догори! знак: сюди! сюди!

І не тільки Коленкур… ще Кардіне… і вулиця Дюгема… нижче… мені все видно!.. щонайменше чотири будинки злітають! зі звуком корку: плоф!.. і на їх місці кратер, відразу!.. виникає! і лава, вивергаються потоки лави! високо! високо! усе забризкують навколо! увесь квартал! аж до церкви… і до мерії… і всієї площі, уявляєте? і метро! усе залито!.. у тунелі має бути жарко!.. а всі там!.. уся площа закипає бенгальськими вогнями… вулканічними бризками!.. Це все Жюль! йому вдалося! Ого, і квартал Ґут-д'Ор почастували! але з мерією на Жофрена найгірше! палає смолоскипом!.. і Маркаде теж! Кюстіна! Орнано!.. Слава нареченій! Жюлеві кричу…

— Стрибай, боягузе! через поручень і гоп!

Я знову: «Стрибай!»… але ж він безногий!

Жартую! а він що, ніколи не жартує?.. тільки те й робить!..

Агов, матросе-замазуро!

Щоб з нього тільки сніп вогню, з вітряка, з крил, з гондоли, от чого я волів би!.. щоб знав, як зачакловувати, памороки забивати бідненькій Арлетті і всім її танцівницям! і мене дражнити фріцом при людях!

А скільки, власне, їх тоді було в майстерні? Сто? Тисяча? не пригадую!.. клієнти… шпики… туристи… дівчата…

— Гей, глиняна душа! гей, ліпило! гей, недоріка! потолоч! Почесний легіонер! Брехло! Ландрю!

Гукаю між двох ударів грому! маю запас репертуару!.. тепер або ніколи!.. ніколи, бо он який поворот подій!.. Гірку рухає, як і меблі… не саму авеню, але й надра, глибини! Дзвіницю, Сакре-Кер… з кожним вибухом усе грюкає, скрипить, репає… чути, як каміння котиться, стрибає по авеню… все зараз завалиться… і що?.. і раз! і вітряк! більше ніколи не побачу дворогого сурмача у візку! глека зі сциклинами!

Небо розчахується ліворуч, якраз отам!.. брррак! на півдні! Отже, Дрансі! Тепер Дрансі вигрібає! золотий водоспад згори… річка хмар… жовта… потім зелена… рідко коли побачиш, щоб така маса вогню каскадом, виром, зливою… проте, я вам розповідав… але тут справді неначе все небо тане… і потім знизу видно, як вулиці підіймаються… відриваються… підносяться зміїстими вогнями… кружляють… заламуються від хмари до хмари… ціла церква підноситься, перекидається, гостра дзвіниця у вогні схожа на палець!.. надзвичайно! перекидається на нас!.. Отейська церква… я вам розповідав!.. вивертом!.. але вона не те щоб палає… самі відблиски… ви ж бачите, це інакше… пливе!.. злітає… річ у тім, що я не художник, візії передаю погано… ефекти! щоб змалювати Потоп, мене замало! якби ще образотворчий жанр… маю лише невеличкий дар літописця… але Жуляка, той такий, що за ним тільки пильнуй, за мистцем! більш як мистцем! очей не зводжу! як гойдається! як вихиляється! та мене не надуриш!

Брум! нас знову відкидає від вікна! в інший бік!.. весь поверх! ах, опис подій! літопис! і все! Лілі! я! усе!.. забилися!.. не зачепило!.. беркиць!… шкереберть!.. у вікно! мало не перекинулися!.. мало не впали!.. поручень прогнувся… іще мить!.. хапаюся за шафу! за ніжку шафи! вона повернулася зі сходів… сама повернулася!.. випхана звідти іншими меблями… бачите, як польку танцюють… навіть зі сходів назад пританцювали!.. от вам хвилі катаклізму… шафа врятувала мені життя!.. мало не випали з вікна… а якби я не тримав Лілі за талію?..

Стривайте, я Жуляку з поля зору геть не випускаю!.. хто перший полетить сторчака?.. б'ємося об заклад!.. вся авеню в полум'ї! часом направду бурхливий вир! і в повітрі! і шрапнелі!.. і церкви догори дриґом! і що? що? хочу, щоб Лілі побачила… щоб і того побачила! свого любчика у візку! як його соває, коли вітряк гне до самої землі… тобто майже… згори!.. хилиться… і випростується! і оркестр у Небесах воднораз! порухом пальця! помахом дрючка! як він усім керує! помахом дрючка! дрючка! новий струс! з висот Жантії!.. армада літаків!.. спочатку світлячки!.. і вррромб!.. напинаються… надимаються… ревуть! він їх відганяє!.. ще помах!.. десять блискавиць на заводи… північніше!.. і грім ста двигунів! його робота!.. і водночас… чи майже… над Аньєром три, чотири вибухи спалахують синім… і потім червоним… і полум'я спадає й вивергається понад Кліші… бачу будинки, уявіть собі, я ж знаю ці будинки, їх висмикує, їх підносить, їх перевертає… ген у височінь! ген-ген! Упізнаю Лорренський бульвар!.. усе кружляє!.. цілий квартал у повітрі! навиворіт!.. а ще кільцеві бульвари… і шматки околиць, і газосховища… і заводські комини, мов смолоскипи… світочі! і авеню Ґавено тінями!.. нашими! я ж знаю! відбиття! оптичні ефекти, все! усі будівлі аж до Франкера… і крамниці, і дерева… уривчастою сарабандою… усе рине понад хмари! тіні всього!.. усього, що горить знизу!.. гай-гай, це дуже невторопливо для оміражнених умів… та це не про мене, хай йому всячина! аж ніяк!.. я розуміюся на оптиці! дивовижна штука оптика! бомб і вирв! будівлі вже не опадають з неба, ні будинки, ні церкви… ні Жуляка із семафору!.. сарабанда!.. бамбула бомб і вирв! пробивання поверхонь! він користається! примовляє! вихиляється… шугає… гойдається… поручні не горять!.. поручні підмостка… тільки один дрючок утратив!.. весь сад під ним палає! весь сад навколо! жар!.. і урагани звіддалік!.. хоче пити? ну то й що? ми теж! донизу не кидається? з розгону? Скільки я його не лаю, усе, що накипіло! не кидається!.. вітряк хитає, підкидає, обертає… він крутиться між вітрами… тримається! регоче!.. регоче, поганець такий!

— Поглянь-но, Лілі! Він на нас дивиться!

Та не просто дивиться, а зневажливо! глузує з нас! збиткується! і підкидає дрючок! той, котрий лишився! і ловить його! фокусник-жонглер! тамбур-мажор! дрючок три оберти в повітрі! три оберти! брррум! і небо осипається на Шантії!.. на іподром! достоту! бачу бар'єри! бачу