Сергій Фішер - Червоний рахунок, Сергій Фішер

Частина 28

Кінець серпня приніс перші натяки на осінь — прохолодні ранки, легкий вітрець, який ворушив листя на деревах університетського кампусу. Студенти поверталися з канікул, заповнюючи гуртожитки і кав'ярні, ділячись історіями про літні пригоди і готуючись до нового навчального року.

Злата стояла перед дзеркалом у кімнаті гуртожитку, приміряючи новий одяг — більш діловий і зрілий, ніж той, що вона носила минулого року. Легкий піджак темно-синього кольору, біла блузка, спідниця-олівець. Сьогодні вона мала виступати перед першокурсниками на офіційній зустрічі-знайомстві з університетом.

— Ти виглядаєш як справжня бізнес-леді, — зауважила Марина, яка сиділа на своєму ліжку, переглядаючи розклад занять на новий семестр. — Важко повірити, що ти тільки на другому курсі.

— Іноді мені й самій важко в це повірити, — відповіла Злата, поправляючи браслет з кулоном-ключиком, який став невід'ємною частиною її іміджу. — Здається, ніби минув не рік, а ціле життя.

Марина кивнула, розуміючи, про що говорить подруга. Для неї, як і для багатьох інших студентів, минулий рік став випробуванням і часом змін. Скандал з викриттям корупційної схеми Терещенка і Дамира сколихнув весь університет, змусивши багатьох переосмислити свої цінності і вибори.

— Нервуєш перед виступом? — запитала Марина, коли Злата почала збирати папери зі столу.

— Трохи, — зізналася та. — Все ж таки говорити перед сотнею незнайомих людей — це завжди виклик.

— Але ж ти вже робила це на форумі, — нагадала Марина. — І це було набагато складніше. Тоді ти викривала корупційну схему перед людьми, які могли зруйнувати твоє життя.

— Це правда, — Злата слабо посміхнулася. — Але тоді я була в відчаї, не мала вибору. А зараз... зараз я несу відповідальність. Хочу, щоб ці першокурсники почали своє університетське життя з правильного розуміння того, що таке чесність і етика.

Марина підійшла до неї і обійняла за плечі.

— Ти впораєшся. Ти зараз справжня зірка кампусу, всі тебе знають і поважають.

— Не всі, — Злата згадала деяких прихильників Дамира і Терещенка, які досі дивилися на неї з неприхованою неприязню. — Але це нормально. Не можна догодити всім.

Вона востаннє глянула в дзеркало, взяла зелений рюкзачок, який, незважаючи на купівлю нового, більш ділового портфеля, все ще використовувала для особистих речей, і вийшла з кімнати.

Університетські коридори були заповнені новими обличчями — першокурсниками, які з цікавістю озиралися, намагаючись запам'ятати розташування аудиторій і кабінетів. Злата пам'ятала, як розгублено почувалася сама минулого вересня, як боялася не впоратися з навчанням, як шукала легкі шляхи досягнення успіху.

Зараз, ідучи тими ж коридорами, вона відчувала себе зовсім іншою людиною. Впевненою, цілеспрямованою, знаючою свою вартість і свої принципи. Людиною, яка пройшла через складні випробування і вийшла з них сильнішою.

Біля великої аудиторії, де мала відбутися зустріч з першокурсниками, її чекала Соня. На ній була проста, але елегантна сукня бордового кольору, а в руках — планшет з презентацією.

— Все готово? — запитала Злата, підходячи до подруги.

— Так, — кивнула Соня. — Презентація завантажена, брошури з етичним кодексом роздані на всі місця. Деканка вже всередині, чекає на нас.

Вони увійшли до аудиторії, яка була майже повністю заповнена першокурсниками. Молоді обличчя, сповнені очікування і легкого хвилювання, нагадували Златі про її власні перші дні в університеті. Скільки з цих студентів зроблять правильний вибір з самого початку? І скільком доведеться вчитися на власних помилках, як це зробила вона?

Деканка Ковальчук представила їх коротко і по суті:

— А тепер хочу представити вам Злату Золотарьову, студентку другого курсу філологічного факультету і голову студентського комітету з етики і прозорості, та Соню Лавриненко, студентку соціологічного факультету і координаторку антикорупційних ініціатив. Вони розкажуть вам про етичний кодекс нашого університету і поділяться досвідом перебування тут.

Злата підійшла до мікрофону, відчуваючи, як серце прискорюється від хвилювання. Але коли вона почала говорити, голос звучав чітко і впевнено.

— Вітаю всіх з початком нового етапу вашого життя, — почала вона, оглядаючи аудиторію. — Університет — це місце, де ви не тільки здобудете фахові знання, але й сформуєтеся як особистості. І від виборів, які ви робитимете тут, залежить не лише ваше академічне майбутнє, але й те, якими людьми ви станете.

Вона зробила паузу, даючи студентам час осмислити її слова.

— Минулого року наш університет пережив серйозний корупційний скандал, — продовжила Злата. — Студенти і навіть члени адміністрації були залучені до системи шантажу, маніпуляцій і нечесних практик. Ця система руйнувала не лише академічну цілісність, але й життя реальних людей.

Вона не стала вдаватися в подробиці своєї особистої історії — це не було потрібно. Більшість студентів уже знали або чули про скандал з Терещенком і Дамиром, про суд і про роль Злати у викритті схеми.

— Саме тому ми розробили новий етичний кодекс, — вона вказала на брошури, які лежали перед кожним студентом. — Він не просто набір правил, а інструмент для створення безпечного і чесного навчального середовища. І найголовніше — він містить чіткі механізми допомоги тим, хто зіткнувся з неетичними ситуаціями.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍