Микола Томащук - Фізарум, Микола Томащук

Розділ 7. Надзвичайна ситуація

Вранці п’ятнадцятого дня майже всі астронавти зібралися в кают-компанії[1]. Медик і Біолог ще щось робили в лабораторії. Капітан запізнювався уже на двадцять хвилин, що для нього було зовсім не характерно.

 - Джейн, поклич Капітана! – сказав Пілот.

За кілька секунд ШІ відповів:

 - Капітан не відповідає.

 - Щось мені це не подобається, - мовив Навігатор. – Потрібно сходити перевірити. Хто зі мною?

Астрофізик і Геолог пішли з ним. Бортмеханік вирішив перевірити машинне відділення, а Пілот – капітанський місток.

Двері каюти Капітана були зачиненими, на стук і лемент ніхто не відповів.

 - Джейн, розблокуй двері, у нас надзвичайна ситуація, - звернувся до бортового комп’ютера Навігатор. Як член екіпажу, він був третім в ієрархії після Капітана та Пілота і мав право віддавати накази.

Двері відчинилися. Те, що астронавти побачили всередині, їх добряче налякало: їхній шеф лежав упоперек ліжка з відкритими очима та простреленою головою. Ноги звисали на підлогу.

 - Чорт забирай! – вилаявся Навігатор. - Джейн, хто сюди заходив уночі?

 - Не можу сказати. Інформація відсутня, - відповів ШІ.

 - Тобто, відсутня? Ти ж ведеш записи для бортового журналу! Надати доступ до бортового журналу!

 - Відмовлено у доступі! У Вас немає необхідного рівня допуску.

 - Хто змінив рівні допуску? – уже майже кричав Навігатор.

 - Інформація відсутня, - повторила Джейн.

Ситуація була дуже складною, якщо не критичною. Хтось убив Капітана, змінив рівні допуску та одноосібно керує кораблем.

 - Як думаєш, у кого вистачило нахабності і ненависті, щоби таке вчинити? – запитав Геолог.

 - Доступ до Джейн на рівні командира мав Капітан, Пілот, я і Бортмеханік, - відповів Навігатор. – Потрібно знайти тих двох і про все дізнатися. Йдемо спочатку до лабораторії: ваші колеги теж повинні про все дізнатися.

На половині шляху вони зустріли Біолога і Медика, які були стурбовані й дещо налякані.

 - Фізарум утік! – випалив Біолог.

 - Як утік??? – зойкнув Астрофізик

 - Уявлення не маю, - чесно відповів Медик. – Але він може бути небезпечним для нашого здоров’я.

Навігатор поділився з колегами вранішніми «відкриттями». Судячи з округлення їхніх очей, інформація їх вразила.

 - Потрібно озброїтися і вирушити до Бортмеханіка та Пілота, - мовив Навігатор.

В арсеналі їх чекав неприємний сюрприз: десять бластерів зникли із сейфу. Вкотре вилаявшись, колеги побігли до машинного відділення: туди було трохи ближче, ніж до капітанського містка. У коридорі поблизу сходів астронавти виявили тіло Бортмеханіка. На його обличчі залишилася гримаса жаху, а з відкритого рота витікала знайома синьо-зелена рідина.

 - Обережно, не підходьте близько! – попередив Медик. – Фізарум виявився небезпечним не лише для здоров’я, а й для життя.

 - Його можна якось убити? – запитав Навігатор.

 - Більшість живих організмів горять у вогні. Варто спробувати. В лабораторії є кілька газових пальників.

 - Нумо туди. Я зачиню за собою двері – це дасть нам трохи часу.

У лабораторії дійсно було три пальники. Слабкий захист, але хоча б щось! Вчені вже хотіли йти далі, як відчули поштовх, наче з-під ніг на кілька секунд утекла підлога. Майже одночасно з цим увімкнувся великий екран, на якому з’явився Пілот. Білки його очей мали синьо-зелений колір, як і шкіра, голос був монотонний і низький, а обличчя не виражало емоцій:

 - Ну що, земляни? Шукаєте мене? Я на капітанському містку, але доступ сюди для вас заблоковано.

 - Ти увімкнув двигуни, - констатував факт Навігатор. – Куди ми летимо?

 - До мене додому. Униз на повній швидкості.

 - Але ж ми всі загинемо! Навіщо так робити? – зарепетували астронавти.

 - Ваша смерть – це гарантія мого виживання. Як ви любите казати: виживає найбільш пристосований. Приємної подорожі!

Екран погас…

[1] Приміщення на судні або кораблі, призначене для зборів команди, спільного відпочинку членів екіпажу чи пасажирів, прийому їжі та інших службових цілей.