Микола Томащук - Фізарум, Микола Томащук

Розділ 3. Ознаки життя?

Учений стояв у центрі лабораторії в захисному костюмі, скинувши шолом, а його колеги – у кутку поблизу виходу. Його худе обличчя із довгим носом світилося радістю. Позаду стояв операційний стіл, на якому було щось, вкрите поліетиленовою плівкою.

 - Це просто щось неймовірне! – вигукнув Біолог. – Джейн, покажи фото!

На екрані з’явилися зображення морського дна, на якому легко можна було розгледіти пористе фіолетове листя різних розмірів, що лежало на якійсь зеленій субстанції.

 - Те що ви бачите – це не тварини і не рослини. Це вендобіонти[1]. Схожі істоти колись жили на Землі. Вони харчуються бактеріальними матами, всмоктуючи їжу крізь пори, як земні губки. Вони чутливі до світла, бо де світло – там і бактерії. Це наче Едемський сад: немає хижаків, усі харчуються тим, що зберуть під ногами.

На останніх словах учений підморгнув колегам і посміхнувся.

 - А ось що ми знайшли на поверхні, - додав Медик і вказав пальцем на екран.

Астронавти побачили фото лісів, які зблизька виявилися…грибами. А ґрунт поблизу вкривали лишайники.

 - Висотою до п’яти метрів, різні форми й кольори шапок. Планета грибів і лишайників. Жодної хребетної тварини, - продовжив Медик.

 - Але є ось що!

Біолог скинув накидку з операційного столу. На ньому лежав шматок гриба. Вчений одягнув захисний шолом і щипцями витягнув щось із м’якоті.

 - Черви! Найпростіші тварини все ж тут є. Він уже мертвий, певно, наша атмосфера отруйна для них.

 - Якщо черви їдять гриби, то хто ж харчується черв’яками? – запитав Навігатор.

 - Можливо, вони і є вершиною харчового ланцюга. Виживає найпристосованіший! Потрібно побувати там, щоб дізнатися. Ви не проти, Капітане?

Капітан на мить завагався. Перспектива стати першими прибульцями на новій планеті була досить привабливою. Проте це не відміняло всіх ризиків і небезпек. Врешті він мовив:

  - Самого тебе я не відпущу – це занадто небезпечно. З тобою піду я і Геолог. Вирушимо завтра о восьмій за корабельним часом. На час моєї відсутності старшим залишається Пілот.

Вранці три фігури у скафандрах сідали у космічний човник. Друзі побажали їм удачі та розійшлися займатися своїми справами. Капітан займав своє місце за штурвалом із важкістю на серці. Згадалося, як у дитинстві боявся висоти і довго не міг наважитися полізти на черешню за ягодами. Тоді його морально підтримали батьки. Зараз він був дорослим сорокарічним чоловіком і не вважав себе боягузом, але передчуття катастрофи наче витало в повітрі.

У Геолога на обличчі можна було легко побачити страх і, водночас, цікавість. Лише Біолог міг похвалитися задоволеною пикою: його аж розпирало від передчуття важливих відкриттів.

Після двадцяти хвилин польоту дослідники здійснили посадку на околиці грибного «лісу», озброїлися бластерами, контейнером на колесах та кейсом із пробірками й тестами і вийшли назовні.

[1] Сукупна назва багатоклітинних морських організмів едіакарію, які є одними з найдавніших відомих багатоклітинних.