Тома Глубокова - Будь моїм, Тома Глубокова

Звичайно, сам я теж постарався відійти від криміналу. Іноді трапляються в клубах наркодилери або повії, що працюють нібито від мене, але я це швидко припиняю. Здаю іншим людям, їх начальникам або тим, хто підсилає. Всі знають, що я не дурень, що на мені, грубо кажучи, тримався стільки часу увесь бізнес Алекса Ігнатова, що я загартувався. Тільки думки читати не навчився, це провтик, звичайно.

Загалом, мирно живу, будую красиві заклади, працюю зі злочинністю тільки на своїх точках і не лізу в більші масштабні розбірки. Купити такі ласі шматочки як “Героїн” і "Скло" хочуть і досі, але зараз вони відреставровані, стилем повністю відповідаючи моему смаку. Все зроблено так, ніби ніколи й не було іншого власника. Відповідно, вартість теж зросла. Я любив жартувати, що в усьому винен долар і світова економіка, дратуючи ще більше своїх конкурентів.

Мало ж скаженіти тільки тому, що я отримав їх безкоштовно.

Заслужив, бля, єге ж.

Перед тим як їхати додому заїжджаю в “Скло”. Просто неймовірно красиве і модне місце. Вся зовнішня обробка з дзеркала, підсвічено неонами, колір змінюється плавно викликаючи бажання зайти і дізнатися, що всередині.

А там багато дзеркал, все довкола склянне, підлоги  і стелі - немає. Бар зі скла і дзеркала. Столи і стільці із затемненого, обробленого скла з м'якими подушками. Все в неоні, підсвічування відбивається, створює унікальні кольори. Освітлення і робить цей клуб найоригінальнішим в місті. І я його господар!

Без жартів, якщо що, у Ігнатових жодного відсотка з того, що перейшло до мене. "Героїн" дуже давно взагалі належав Мирославу Ігнатову, Сашковому батьку, але тоді був під іншою назвою. Вже Саша дуже багато змінив, а я, навпаки, не міняв назви, але повністю поміняв клуби, зробив модний апгрейд, створював нові і сучасні ресторани, намагався не осоромитись. 

Просто перевіряю клуб, але додому їхати не хочу. Довго дивлюся з другого поверху, де знаходиться віпка і мій кабінет, на танцполі, розглядаючи вільних і відкритих до нових пригод хлопців і дівчат, заздрячи їм. Забутися б мені так само, перегоріти почуттями до Єсенії.

Але аби в кого - не хочу. Не думаю, що готовий до цього, хоч і давно намагаюсь. Якщо перегорю або перестану до неї щось відчувати, боюся, що так само перестану відчувати смак життя.

У кабінеті випиваю з горла пляшку віскі і завалююся спати на дивані. Незручно, тісно, неприємно. Але вдома ще більш нестерпно, та й пив я завжди, ледь бачив її або думав про неї. Як сьогодні поїхав сам і доїхав до клубу - загадка.

Саша має рацію, мені потрібно закохатися. Не в його дружину, чорт! В іншу дівчину, яка полюбить мене у відповідь і стане чекати вдома з різними смаколиками. Єсенія теж говорила мені одного разу, що знайдеться така, яка мені підійде.

Складність тільки в тому, що я навряд чи зрозумію - аона це чи ні. А тому і не ризикую, хворію Єсенією. І ніяка жінка поки не була такою ж, як вона.

Хоча... Може, мені і не потрібна така ж дівчина?

Прокидаюся близько десятої ранку. Різко сідаю на дивані і, скривившись, намагаюся розім'яти своє тіло після сну на незвичному місці. Все болить страшенно і голова - особливо. Залпом ціла пляшка - це, звичайно, я погарячкував, але за те вирубився, здається, відразу.

Виходжу з клубу, минаючи привітний персонал якого було небагато. Вдень тут працював тільки ресторан нагорі і все, тому хоч якісь люди тут були.

Скасовую всі зустрічі і все, що було заплановано, чуючи від Єгора незадоволені нотки в голосі. Він запропонував сам свою кандидатуру помічника відразу, як тільки я став начальником. І я погодився. Дав йому в управління охорону, став вішати на нього всі свої справи, але хлопець добре справлявся і взагалі не скаржився. Розумів, що я сам пройшов такий самий шлях і розумію рівень навантаження. Та й не особливо завалював його. Просто він виконував всі організаційні моменти і вирішував питання - ті, які він міг.

У квартирі не порожньо. Я знаходжу всередині невисоку струнку дівчину і тільки по комбезу на ній (який, між іншим, сидить на ній дуже добре і обтягує все, що потрібно), розумію, що це нова робітниця. Звичайно, інших варіантів здогадатися про це не було - ні новомодний пилосос в її руці, ні те, що сьогодні якраз день її роботи.

Тільки витріщатися непристойно на дуже скромну і тиху дівчинку. Яка скрикує, помічаючи мене, вимикає пилосос.

- Я не ночував вдома, але не виспався... - поняття не маю, навіщо їй знати цю інформацію.

- Я можу не шуміти, на другому поверсі не так добре все чути... - тихо говорила вона. Приблизно тиждень як вона працює у мене, а вже така впевнена і обізнана. І мені дуже подобається, що вона чесна. Якщо це не маска, у неї є всі шанси залишитися на цій роботі довше.

- Ти вже тиждень працюєш. Єгор оплатив вже?

- Ні, тільки післязавтра говорив, - нервово відповідає вона.

Дістаю з гаманця гроші. Відчуваю, що ще дуже п'яний і не розумію, як взагалі доїхав до дому. Кладу на диван купюри і дівчина ще більше занервувала.

- Це більше, ніж потрібно, адже Ви ще давали аванс.

- Бери. Мама - дорожче цих папірців, - не забув її слова про матір, хоч і був в той момент на другому поверсі і підслуховувати не збирався. А, почувши, згадав себе.

Я тоді охоронцем тільки почав, загалом відпрацював ним тільки два місяці. А як прийшов до Ігнатова, пояснив, які у матері проблеми і попросив більше змін. Саня мене підвищує, зарплату піднімає, допомагає матері. І потім відповідає на моє запитання:

- Тому, що батьки - одні з найважливіших людей у житті. Якою б не була твоя власна доля, ти завжди будеш знати, пам'ятати і тягнутися до рідної крові. А твою відданість і вірність ти доведеш пізніше.

Ігнатов навчив мене багато чому, в тому числі і бути таким же проникливим і чуйним до чужих проблем. Якщо навпроти тебе стоїть маленька дівчина, яка встигає працювати на двух роботах заради мами, ти будеш відчувати себе нікчемою, якщо не даси їй шанс зрозуміти і спробувати на собі справжню доброту. Потім вона, як і будь-яка інша людина може тебе зрадити або просто зникнути і це вже не твій вибір. Ти дав шанс, надію, показав, як буває. І натомість люди як роблять правильні висновки і вчинки, так і жорстко косячать і помиляються.