Делісія Леоні - Повстала з попелу, Делісія Леоні

Розділ 4.

Ми поверталися з Еллі додому. Ми найняли екіпаж, яких було достатньо в місцях, де проводились подібні маскаради. У кожної з нас був свій таємний хід у власні будинки та кімнати. Ще ніхто і ніколи не здогадався, що ми крадькома залишали домівки.   

— Ти справді це зробила? З цим… типом?

Я сама не вірила в те, що трапилося. Так, мій план спрацював. Так швидко, що я й схаменутися не встигла. Звичайно, свій перший раз я уявляла трохи інакше, але в моєму випадку слава всім богам і Хаосу, що герцог нічого не помітив.

— Цей «тип» - мій чоловік, Еллі, - розповіла я своїй подрузі. - Як тільки я побачила його татуювання, у моїй голові одразу дозрів план. На щастя, він прийшов сьогодні на маскарад у пошуках… втіх.

— Але, Торі, навіщо? - не могла зрозуміти Елайза мого легковажного вчинку. - Він же хоче з тобою розлучитися! А якщо він дізнається, що ти – не незаймана більше?

Я засміялася. Еллі зовсім не зрозуміла, що відбувається.

— Чому ти смієшся? За дурепу мене тримаєш? - ображено пробурчала моя найкраща подруга.

— Вибач, Еллі. Але якщо він дізнається, що я не незаймана, то я нагадаю йому завдяки кому я такою стала.

— Ти ж сказала, що він не помітив! Як ти збираєшся йому щось доводити? - докорила Елайза.

Я зітхнула і вже серйозніше подивилася на дівчину.

— У нього не виникне таке запитання до мене.

— Чому ти така впевнена? – не вгамовувалася Еллі.

— Шлюб може бути розірваний перед богами лише в одному випадку: якщо він не був консумований.

Решту шляху Еллі висловлювала своє невдоволення через мою витівку. Але я була просто переконана, що це був просто дар Долі, що саме сьогодні на маскараді мені зустрівся він. Кращого виходу із ситуації я просто не бачила.

Але повернувшись додому і лягаючи спати, перед моїми очима повторилася сьогоднішня ніч. Спершу я побоювалася герцога, але його поцілунок все змінив. А потім і зовсім сталося щось дивне. Я відчула, як змінилася моя внутрішня сила. Мені стало дуже жарко в його обіймах, я просто вся горіла під його дотиками. І від цього тепла мені було добре, як ніколи раніше. Все сталося швидко, майже безболісно. Чи шкодувала я? Якщо це врятує мою сім'ю – ні. Але я чудово розумію, що такі чоловіки, як цей герцог, які не раз приходять на маскарад, неодноразово користувалися послугами жінок. Вірним чоловіком його явно не назвеш.

Та й навряд чи він закоханий і хоче одружитися. Я досі не розуміла причин для шлюбу вісім років тому, а також термінове розлучення зараз. Я заснула, думаючи про те, що всі біди моєї родини позаду.

Я прокинулася пізно. Залишалося менше години до заявленого прибуття герцога. Настрій у мене був чудовий, але я намагалася не видавати його, щоб уникнути зайвих питань. Спільний сніданок з батьками я пропустила, тому я неквапливо поснідала у своїй кімнаті і переодяглася в одну зі своїх найулюбленіших і найкрасивіших суконь. Не зустрічати ж свого чоловіка у скромному вбранні?

Моя камеристка зробила мені зачіску і доповіли мені, що герцог прибув. Серце схвильовано забилося, але я відразу взяла себе в руки. Звичайно, було цікаво дізнатися з яким чоловіком я вчора переспала! І… звичайно ж було цікаво, як виглядає мій чоловік.

Мені повідомили, що батьки спілкуються із герцогом у кабінеті. І мене туди не запрошували. Точніше сказати, нашому дворецькому було дано вказівки – мене не пускати.

Це що за новина?!

Я попрямувала до бібліотеки, яка розташовувалася по сусідству з кабінетом батька. З дитинства я знала про маленьке секретне місце, завдяки якому не раз підслуховувала дорослі розмови. Але я не встигла дійти до неї, як мене зупинив незнайомець.

Світловолосий, сіроокий, високий, з короткою стрижкою чоловік років... тридцяти звернувся до мене:

— Доброго дня, леді! Ви тут живете?

Я обдарувала незнайомця суворим поглядом.

  — А Ви не тут, логічно, так?

Чоловік усміхнувся і трохи схилив голову набік, з цікавістю розглядаючи мене.

— А в цьому будинку мешкають ще юні особи, крім Вас?

— Вам мало однієї? – парирувала я. Мене зовсім не влаштовувало, що в моєму будинку знаходяться такі підозрілі незнайомі особи. І зараз цей тип мене затримував. Адже я пропущу всю розмову герцога з моїми батьками! – Якщо Ви шукаєте вбиральню, спитайте лакея. Він позаду Вас.

Я розгорнулася і зробила крок у напрямку бібліотеки.

— Позаду мене вбиральня чи лакей, вибачте, не зрозумів Вас? - пролунало мені вслід.

— Якби послухалися – самі б усе зрозуміли, – кинула я йому через плече, а сама увійшла до бібліотеки та зачинила за собою двері.

Але не встигла я зробити кілька кроків, як почула скрип дверей, що відкрилися. Я обернулася і дивилася на непроханого гостя.

— Здається, Ви зовсім не орієнтуєтесь у просторі. Це не вбиральня, – суворо сказала я чоловікові.

— Я помітив, - посміхнувся незнайомець мені, примруживши очі, і з усмішкою дивлячись на мене. - Не вже Ви і є та сама маленька Торі?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍