Жан-Крістоф Гранже - Земля мертвих

було лише затамувати дихання, ще раз проповзти наосліп і вискочити з іншого боку. Дилери подумають, що мерці повернулися з того світу, і навіть спротиву не чинитимуть. Принаймні так він себе переконував, коли просувався вперед, заплющивши очі й не пропускаючи повітря в легені. Корсо чув тільки, як шарудять Ламберові чоботи по обгорілій скловаті та оцинкованій сталі стін — Пан Наркотики заповз усередину слідом за ним.

Згодом він помітив отвір. Наркоторгівці відкрутили решітку, щоб запустити бомбу у вентиляцію. Ось і стеля стоянки з брудними неоновими лампами.

Корсо висунувся трохи вперед і міг спостерігати з висоти за тим, що відбувається: якийсь типок переносив цілий блок смоли канабісу завбільшки, як велика пакувальна коробка. Ще двоє штовхали кудись гідравлічний прес. Четвертий перетягав дволітрові бідони з якимось хімічним перетворювачем.

Сльози заслали йому очі, діоксид вуглецю просочився в легені, але Корсо силувався збагнути, чи зможуть вони з Ламбером удвох знешкодити каналій. Переваги: в мерзотників руки були зайняті. Недоліки: з діри за два метри від землі вони виповзатимуть кілька секунд — за цей час злочинці встигнуть витягнути зброю.

— Чорт, просувайся! — промимрив позаду Ламбер, що вже почав задихатися.

Корсо запхав пістолет за пояс, учепився руками за край і сяк-так відштовхнувся. Пролетів головою вперед уздовж стіни — так і приземлився. А тому розбив собі писок об капот автівки й загубив пістолет.

Прокотився землею, хутко проповз рачки до зброї та поцілив навмання в бік дилерів, що змарнували, як він і сподівався, кілька секунд через те, що не відразу оговталися.

— Не рухатися! — вигукнув Корсо.

Перший покидьок завмер посеред стоянки, не випускаючи з рук брикет канабісу. Ще двоє стояли біля мінівена «Мерседес» V-класу з відчиненими задніми дверима — гідравлічний прес вони поставили на долівку. А четвертий випустив з рук пластикові бідони.

Усе відбулося одночасно, і Корсо побачив, що той з молодиків, який стояв біля автівки, опустив руку в її задню частину, хлопець з бідонами кинувся навтіки, чолов’яга з канабісом порачкував, а за спиною копа на машину, від якої він сам щойно відштовхнувся, з гуркотом повалився Ламбер разом із гвинтівкою.

Корсо вистрілив у двох найнебезпечніших із них і поранив того, що порпався всередині мінівена, потім поцілив у брилу канабісу, а тоді той, що її тримав, відлетів від удару назад — Корсо знав, що робить: з 2012 року копи використовували експансивні кулі нового зразка, які роздробляються, коли влучають у ціль, але не пробивають її.

Усі заклякли. Поранений перекинувся всередину «Мерседеса». Його поплічник мимоволі підніс руки. Той, що був з канабісом, лежав на животі, притиснутий до автівки вантажем коричневої наркоти. Один із шахраїв, щоправда, втік.

Тримаючи злочинців на мушці, Корсо крикнув Ламберові:

— Наручники їм почепи!

Йому ніхто не відповів. У повітрі бриніла напруга, звідусіль до нього промовляли тисячі сигналів тривоги. Ламбер там що, розбився насмерть, коли падав? Він хутко поглянув у його бік і побачив, що той спирається на землю коліном і чубиться з плюгавцем у капюшоні, який вигулькнув невідомо звідки. Наркоторгівець силувався повернути гвинтівку Ламбера на нього самого. Обома руками він стискав кисті поліціянта, змушуючи того прострелити себе. «Капюшон» уже тримав палець на спусковому гачку. Корсо відплигнув на два кроки вбік, аби під відповідним кутом пальнути так, щоб куля не пробила голову мерзотника й не вбила поліціянта, хоч якими новими були його патрони.

Зі свого місця Корсо побачив, як пересувається палець, а обличчя Ламбера аж витягнулося від зусилля. І тоді він вистрілив. Куля влучила в череп зловмисника — кості й мозок просто розлетілися на всі боки. Корсо кинувся до нього так швидко, що встиг навіть побачити дим від пострілу, який виходив з рота дилера, котрий уже лежав на землі.

Ламбер відразу схаменувся й навів свій HK G36 на двох інших, які — miracolo[12] — все ще стояли нерухомо. Корсо відступив на кілька кроків і сперся на кузов автівки — ноги в нього тремтіли. Ламбер уже одягав кайданки на руки обом телепням.

Щось спонукало його підійти до «Мерседеса». І знову Корсо переконався в тому, що досі вміє влучно стріляти: куля знесла півживота наркодилера, спалила його плоть і знищила життєво важливі органи. Його ледь не знудило, щойно він пригадав усі трофеї, здобуті цього вечора.

Ламбер відважив йому дружнього стусана у спину.

— Ще два ідіоти врятували життя твого колишнього товариша!

6

Дев’ята година, інструктаж у будинку № 36[13].

Корсо проспав з п’ятої до восьмої одягнутим, а тоді взяв душ, поголився, знову одягнувся, намагаючись не думати про різанину, що сталася напередодні.

З Ламбером вони домовилися, що нікому не скажуть про те, що він там був. Керівник групи відповідатиме за операцію, — за її успіх, за трупи (одним з убитих виявився Мехді Зарауї власною персоною), — а Корсо повернеться до розслідування справи та своїх папірців. Сили реагування, нарешті, поклали край стрілянині біля фігури змії. Втекти пощастило лише приятелям повішеного. Підсумок: підпільну лабораторію знищено, жменю дилерів заарештовано, серед злочинців — троє вбитих та двоє поранених, зокрема один з ватажків банди, серед копів — один поранений. Ламбер може пишатися. А Корсо — відчути свого роду катарсис.

Убити нараз двох за одну ніч — а всього він спровадив на той світ шістьох або сімох за вісімнадцять років служби — це вам не жарти. Зазвичай, аби залікувати душевні травми, він виконував певний ритуал: біг до церкви Св. Якова госпітальєрів з Альтопашіо — першого храму, що трапився йому в Парижі після того, як він утік із передмістя, — і благав Господа простити його гріхи.

Корсо був копом і добре усвідомлював, що зло присутнє всюди, в кожній людині, проте дивився на всесвіт з вірою в майбутнє та вважав, що існує п’ята фундаментальна сила[14] — любов. Ось чому після того, як проливалася кров, він виганяв із себе бісів у тиші парафіяльної церкви. Молитвами та благаннями намагався приборкати демонів, що містилися в душі і знову підняли голову…

Того ранку забракло часу на виконання обряду. О 8-й годині 45 хвилин він вирушив у напрямку Сени — двотонова сирена ревіла на даху автівки. Найбільше його бентежила власна легкодумність. Адже в нього був 9-річний син — любов та кумир, що надихав на боротьбу, а він знову без потреби наражав себе на небезпеку…

Третій поверх, кавоапарат. Горло обпалила рідина, та він не відчув ані