Ксана Рейлі - Несподіване весілля, Ксана Рейлі

Я почала голосніше співати, підтанцьовуючи, та різко відчинила двері у ванну кімнату. Мої очі округлилися, а я аж рота відкрила від здивування. У душовій кабіні був Гордій. Він стояв спиною до мене, а по його шкірі повільно стікали краплі води. Я дозволила собі декілька секунд порозглядати його широкі плечі, підкачані руки та спину. Мій погляд повільно опустився вниз, скануючи тіло хлопця.

— О, Господи! Ти голий! — закричала я, коли усвідомила це.

Я різко розвернулася та закрила свої очі рукою. Що я щойно побачила? Мені стало соромно за те, що я підглядала, але найгіршим було те, що мені таки сподобалося дивитися на нього. Я почула, що вода стихла.

— Ти що підглядаєш? — спокійним тоном спитав Гордій.

— Що? Ні! Я... Я просто хотіла прийняти ванну.

— І вирішила прийти сюди? На цьому поверсі є ще одна ванна кімната.

— Я не знала цього, — тихо пробурмотіла я та повільно розплющила одне око.

Хлопець уже вийшов з душової кабіни та обмотав пояс рушником. Він почав чистити зуби, а я просто стояла та витріщалася на нього, наче остання ідіотка.

— То ти не збираєшся виходити? — тихо спитала я.

— Це моя ванна, — просто відповів він і знизав плечима.

— А де та інша?

— У кінці коридору.

— Це далеко. Можна ця ванна буде моєю? — попросила я. — Вона ближче до моєї кімнати.

— У цьому домі нема нічого твого, — сказав Гордій і кинув на мене різкий погляд. — Запам'ятай це, будь ласка.

Я закотила очі та склала руки на грудях. Гаразд, нехай так! Я не збиралася так легко здаватися. Значить, ця ванна буде нашою. От і все! Після того, як Гордій почистив зуби, він витягнув бритву та почав проводити нею по своїй щетині. Я ж просто сперлася до одвірка, очікуючи, коли він нарешті піде геть. Хоч і намагалася не дивитися на його тіло, але чомусь просто не могла відвести погляд. Було помітно, що Гордій добряче працює над своїм зовнішнім виглядом. Він був у міру підкачаний, стрункий та підтягнутий. Я деякий час дивилася на його кубики преса. Він хмикнув, даючи зрозуміти, що спіймав мене за підгляданням. Я швидко відвела погляд у стелю, вдаючи, що мені дуже подобається дивитися на цю люстру. Згодом Гордій склав бритву та у всій красі попрямував у мою сторону. Я трохи напружилася і вирівнялася біля дверей. Здавалося, що тут було цілком достатньо місця, щоб він пройшов повз. Та виявилося не зовсім так. Коли Гордій зупинився навпроти мене, то я відчула, що він стоїть надто близько. Від цього мені чомусь стало жарко, а я не могла навіть дивитися на нього.

— Наступного разу стукай, будь ласка! — сказав він, не відриваючи свого погляду від мене.

— А ти наступного разу замикай двері! — буркнула я та все ж глянула в його очі. — Ще одного твого оголеного вигляду моя психіка не витримає.

— Занадто гарно для твоїх очей? — спитав Гордій, піднявши одну брову.

— Ага! — фиркнула я. — Якщо чесно, то мене не дуже вразило. Навіть нема на що дивитися!

— Мені чомусь так не здалося. Ти погляду не могла відвести, Поліно. Зізнайся, що тобі сподобалося дивитися на мене?

Він дивно посміхнувся та сперся рукою на одвірок біля моєї голови. Я перевела погляд з його біцепса до обличчя та прочистила горло. З'явилося дике бажання випити склянку холодної води. Можливо, навіть декілька.

— Тобі стане легше, якщо я скажу це? — спитала я, вдивляючись у його яскраві сірі очі.

— Можеш спробувати, — байдуже сказав він.

Я глибоко вдихнула повітря, змішане з ароматом чоловічого гелю для душу та шампуню. Мені захотілося закотити очі від цього приємного запаху. Чорт! Ну чому він ще й пахне так неймовірно?

— Гаразд! Мені сподобалося дивитися на твоє тіло, — сказала я та відчула, що мої щоки почервоніли. — Ти задоволений?

— Цілком, — відповів він.

— От і чудово! Може, ти даси мені нарешті пройти?

Гордій забрав свою руку, а я швидко пройшла повз нього до ванної кімнати. Руки почали схвильовано тремтіти. Я відчувала, що він спостерігає за мною. Мені чомусь зовсім не подобалася така реакція мого тіла на його близькість.

— Не забудь замкнути, — сказав Гордій і зачинив двері.

Я швидко підійшла до них і тремтячими пальцями перекрутила замок. Мені стало трохи легше, але чомусь всередині все ще були ті дивні відчуття. Я подивилася на себе в дзеркало і швидко поправила своє волосся.

— Поліно, що з тобою? — тихо сказала сама до себе. — Ніби ніколи чоловіка голого раніше не бачила. Заспокойся!

Любі читачі, я вирішила, що ця книга залишиться безкоштовною назавжди. Буду дуже рада вашій підтримці, адже для мене це дуже важливо. Не забувайте ставити зірочки, додавати книгу в бібліотеку та ділитися своїми враженнями. Ваша активність мотивує мене працювати більше та краще для вас) Сподіваюся, що ця історія прийшлася вам до вподоби ❤️

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно