Андрій Степанович Крижанівський - Інтерв’ю з колоритним дідом

оскаженів і, озброївшись досвідом покійного, потяг страхагента за петельки на східці. Він пручався, але я, тренований тестем, не кажучи вже про дружину, успішно спустив летальника вниз.

— Допоможіть! — почувся стогін.

Я блискавично скотився до бідолахи.

— Здається, зламана нога,— мужньо мовив він.— Бюлетень бюлетенем, але ви, як чесний клієнт, маєте утримувати мене принаймні місяць. Ну, ліки, соки...

— А страховка? — недоречно прохопився я.

— Чого нема, того нема! — скрушно зітхнув страх-агент. — Кожна копійка на обліку: на «Жигулі» збираю...

КОНТЕКСТИ

Суб’єктивно всі ми об’єктивні.

Інфузорії розмножуються діленням: я — тобі, ти — мені.

Думка назавжди заблукала у звивинах його мозку.

Гриз науку. Граніт лишив для п’єдесталу.

Всесвіт — місце, де захищено безліч дисертацій на тему: «Чи є життя на Землі?»

До речі, про американську свободу. Чому вона перетворилась на статую?

ГРОЗА ХУЛІГАНІВ

Мої ребра ледь витримали обійми щасливого новосела.

— Дивися, друже! — кричав він.— Вікна у півстіни, сейсмобезпечний паркет, кахляна ванна, стерильний туалет! А що я мав раніше?

— Куток у тітки...

— І секретні поцілунки з власною дружиною!

— А нині маєш палаццо!

— Ура! — вигукнув приятель.

Бабахнуло шампанське. Ми вийшли на балкон.

Серед зелені й води височіли новенькі небодряпи.

Бульдозери згортали до рукотворного урвища залишки блоків, плиток, скла та іншу умовну економію.

— Там буде Парк будівельників, — повідомив приятель.

— Яка краса! — видихнув я.

— Міф! — підтримав приятель.

— Дарницька Венеція!

— Дніпровська Швейцарія!

Втомлене сонце поволі занурювалося у далекі втаємничені плеса.

— Ідилія! — розчулився приятель.

І тут занявкало, заверещало, завило на манір котячого концерту.

Внизу, на містку через канал, джаз-банда непризовного віку дерла горлянки під гітару і банджо.

— Вилізли... Себе показати, людей полякати... Стиляжна кумпанія — ганьба мікрорайону,— пояснив приятель.

Через місток чимчикували дві літні жінки з продовольчими сумками типу «рюкзак».

— Зараз почнеться хуліганство,— попередив приятель.

І справді, тільки-но поважні матрони наблизились до

молодиків, кумпанія ревнула:

Не долго мучилась старушка В матросских опытных рука-а-ах!..

Жінки підстрибнули, мов школярки, і пустилися навтьоки.

— Міліція! — чомусь пошепки покликав я.

— Ет... Що там один старшина зробить! — махнув рукою приятель.

У цей час джаз-банда вміло змахнула берет з якогось чоловіка і вибила на ньому (на береті, а не чоловікові, його щастя!) чечітку.

— Кого ображають, іроди,— затіпався приятель,— члена-кореспондента з Інституту педагогіки!

— Паском би їх! — сказав я.

— Для таких і батога не жаль,— підтримав приятель.

Аж ось хулігани кинули збиткуватися над жертвою і всі як один ввічливо вклонилися двометровому парубку.

— Ти ба! —зачудувався я.

— То борець,—прокоментував приятель,— учасник міжнародних спортивних форумів...

Борець посварився на кумпанію пальцем і посунув далі.

Знову вдарили щипкові інструменти, і джаз-банда пішла вихилясом навколо якихось нещасних молодиць.

Сутеніло.

— Ну, мені час,— заквапився я.

— Та не бійся! — засміявся приятель.—Проведу, не зачеплять. Вони мене десятою дорогою обходять! Як-не-як — дружинник!

І він з гідністю помахав червоною пов’язкою.

ЛЕГЕНДАРНА ШУБА

— Доповідай НП! — Директор пригладив зачіску напівбокс і нервово струсив прах «Казбеку» на френч.

— Слухаюсь! — Главспец зблід і клацнув підборами.— Спроектована нами труба у процесі зведення виявила тенденції Пізанської вежі.

— Судити мало!

— Становище виправив на місці Непролаза. Є у нас такий тямущий інженер.

— Добро! Додаткові витрати віднести на рахунок замовника. Непролазу підвищити. Компрометуючих плям нема?

— Не перебував, не має, боже борони, ні... Хіба що була якась історія з шубою...

— Цигейковою?

— Не можу знати!

— Дрібнобуржуазний ухил. З підвищенням зачекаємо. Преміюємо половиною окладу за тарифною сіткою...

— Рекламації є? —Директор пригладив зачіску «їжак» і недбало струсив прах сигарети на жилетку.

— Мають місце,—зам’явся главспец.—Розраховані нами перекриття роблять з панелей гармошку.

— Вигнати мало!

— Становище виправив на місці інженер Непролаза за рахунок стандартних блоків.

— Добро! Додаткові витрати віднести на раціоналізаторські пошуки. Непролазу підвищити. Компромете нема?

— Нібито ні. Окрім тієї історії з шубою...

— Нейлоновою?

— Не поцікавився...

— Пережитки минулого. З підвищенням зачекаємо. Підкинемо премію з мого фонду...

— Як з недоробками? — директор пригладив бакенбарди і звично струсив прах «Марлборо» на смокінг.

— Дещо є,— і собі задимів главспец.— Поплив об’єкт «Ікс-ігрек», не врахували місцевих аномалій вічної мерзлоти.

— Відшмагати мало!

— Становище виправив на місці інженер Непролаза за рахунок бурових паль.

— О’кей! Тобто, добро! Додаткові витрати віднести на користь науково-технічної революції. Непролазу підвищити. Аморалки нема?

— Чистий янгол! Хіба що ота історія з шубою...

— Котиковою?

— Не маю зеленої уяви...

— Рецидиви добробуту. З підвищенням зачекаємо. Відвалимо подвійну прогресивку...

— Товаришу директор!

— Якісь огріхи?

— Не вгадали! йде на пенсію інженер Непролаза. Запрошує на бенкет.

— А! Надійний кадр. Прибуду. У нього щось було з дублянкою?

— З шубою, Пал Палич.

— Норковою?

— Біличою!

— То що за історія?

— Анекдот, Пал Палич! У незапам’ятні часи відзначили Непролазу путівкою до санаторію. І там у його дружини шубу потягли...

ФІЛОСОФСЬКА ЛІНГВІСТИКА

Двоє бородатих діток реактивної епохи чалапали бульваром.

Сунули в ногу з віком: міні-чоботи плюс дідівські кожушки, кастровані до панєвропейського рівня; техаські джинси одеського пошиву плюс максі-окуляри «очі, як ночі...».

Коротше — суперклас. Квазі-мода. Еліта!

А еліта не плює на моду. Еліта плює на умовності. В даному разі акуратно обпльовувався «отих тополь приречений кортеж» і тлінний гудрон.

Міжплювальні паузи заповнював інтелект:

— Як сабантуй?

— Залізобетон!

— Набралися у дрободан?

— До потері сознатєльності.

— Предки не засікли?

— Відвалили на тачці в Одесу.

— Везуха!

— Не кажи!

— Як твоя чува?

— Цвіте і пахне.

— Нові кадришки були?

— Про що ти шепчеш? Такі лушпайки — закачаєшся!

— Похиляли на похмеляж?

— Пас. Треба вкалувати.

— Був шухер?

— Ідейні накапали. Викликають на килим.

— Вставлять клістир?

— З товченим склом і мідним наконечником!

— Кошмар!

— Кіно і німці!

— Трухаєш?

— В гробу я їх бачив...

— У білих тапочках...

— Сорок п’ятого розміру...

— На вечір є варіант?

— Сінема в писклубі. Імпорт.

— Стріляють?

— Самі бомби і секс-бомби!

— Потрясно!

— Кльово!

— А потім — на мою хату.

— Годиться! Маг скрипить?

— Лабає на всі сто. Записи — ляжеш! Біти і