Олексій Анатолійович Кононенко - Куми та кумки. Анекдоти давні і сучасні

Кум Микола про себе:

– Значить, під напругою інший дріт.

– Куме, ви так повільно працюєте! Ви хоч що-небудь робите швидко?

– Я, куме, швидко засинаю.

– Дивись, куме, як цікаво буває в житті. Візьми нашого сусіда Степана. За ту саму роботу один його син отримав великі гроші, а другий – потрапив до в’язниці.

– Яким чином, куме?

– Той, що маляр, отримав 30 тисяч гривень, а той, що бухгалтер, – три роки тюрми за те ж саме будівництво.

Кума Дарина прийшла до кравця, той робить заміри.

– Бюст – метр двадцять, живіт – метр двадцять, плечі – метр двадцять… Так, де будемо робити талію?

– Куме, а хто такий економіст?

– Це той, куме, хто про гроші знає більше, ніж той, хто їх має…

– Куме, я сьогодні поставив своєму шефу ультиматум: «Або ви мені збільшуєте зарплату, або я йду з фірми».

– Ну і чим все закінчилось?

– Ми знайшли компроміс. Він не збільшує мені зарплату, а я не йду з фірми.

– Куме, а чому тебе майстер звільнив з роботи?

– Розумієш, куме, майстер – це людина, яка ходить і спостерігає за тим, як працюють інші.

– Ну, це, куме, зрозуміло. А ось чому він тебе звільнив?

– Через заздрість, куме. Більшість робітників почали думати, що майстер – це я…

– Куме, знову наша пошта все переплутала! Наш зоотехнік пише, як він досвід у сусідній області переймає, а штемпель поставили – Сочі.

Кум Петро і кум Іван сходять на Говерлу. Хочуть стати на вершину першими, дуже поспішають, всіх випередили. Кум Іван став на хиткий камінь, ледве не посунувся вниз.

– Ой, куме Петре, якби я ногу зламав, що б ви зі мною робили? Чи винесли б?

– Та що там ви, куме! Недавно я кабана на полюванні завалив. Майже два центнери! А до машини було з півкілометра. Так я його доніс. Правда, п’ять разів довелося ходити.

– Куме, вчора шеф на мене накричав, але я йому дав відсіч.

– Як?

– Я йому сказав, що працюю на півставки, отож, хай кричить на мене на півтону нижче.

– Влітку, куме, я не можу працювати через спеку, а взимку через холод.

– Але ж, куме, надворі осінь. Чому тепер не працюєш?

– Думаю про те, яка була спека і який буде холод…

– Куме, вночі як спите?

– Добре.

– А ким ви працюєте.

– Сторожем.

– Куме, куди ви з котом ідете?

Сторожувати, куме.

А чому не з собакою?

Клятий пес всю ніч гавкає, спати не дає.

– Куме, скільки я отримаю по страхуванню, якщо чоловік помре?

– Якщо ваш чоловік, кумо, помре від старості, ви отримаєте 10 тисяч, якщо загине в катастрофі – 20 тисяч. А якщо він помре ні від старості, ні від хвороби і не загине в катастрофі, а ви краще будете знати причину – можете отримати 15 років.

– Куме, що за костюм ви мені пошили? Всі ж сміються.

– О, куме, це моя перша удача. І вам пощастило: раніше ті, кому я шив, плакали.

Кум Петро повертається додому – пізно і добряче п’яний.

Відкриває двері. На порозі зустрічає Наталка зі сковородою в руках.

Петро:

– Йди спати, я не голодний.

Кум на базарі продає шапку і увесь час неголосно промовляє:

– Ондатра. Недорого. Ондатра. Недорого.

Підходить кум.

– Яка ж то, куме, ондатра. Це ж собака.

– Куме, то ж мого собаку звали Ондатрою.

Куми купують на базарі тютюн. Продавець дуже розхвалює свій товар:

– Купують тютюн, прекрасний тютюн. Від цього тютюну старим не будеш, собака не вкусить і злодій до хати не залізе.

Куми купили тютюн, а потім запитують продавця:

– А чому старим не будеш?

– Бо до старості не доживете.