Олексій Анатолійович Кононенко - Куми та кумки. Анекдоти давні і сучасні

class="book">– А чому собака не вкусить?

– Бо ходитимете з палицею.

– А чому злодій до хати не залізе?

– А тому, що цілу ніч кахикатимете.

– Куме, скільки літрів пива продаєте за день у своєму генделику?

– Двісті.

– А підказати вам спосіб, як продавати триста?

– Атож!

– Наливайте повні кухлі, куме!

Зустріч з похмілля:

– Куме, учора ви були праві. Те, що ми їли після третьої пляшки, було не суп, а таки помиї…

Приїхали куми до однієї екзотичної країни. Зайшли вранці перекусити у відповідний заклад. Замовили молоко. Прийшла молода аборигенка, зцідила з грудей кожному в піалу. Сидять, п’ють, одноголосно:

– А якщо б ми замовили пиво по-їхньому?!

– Ой, кумо, те піаніно, яке ви нам продали, не таке вже й гарне, як ви нахвалювали.

– То ж чому?

– Усі клавіші жовті.

– Певно той слон, із бивнів якого зробили клавіші, трохи курив…

– А що, куме, у вашого пуделя такий високий родовід?

– Якби він міг говорити, не розмовляв би, куме, ні з вами, ні зі мною…

– В Єгипті стріляють, в Іспанію дорого, в Криму людно… Куди, кумонько, збираєтесь махнути на курорт?

– Е-е-е, махнути на курорт краще всього рукою.

– Продаю, куме, у своєму генделику і горілку, і вино. Коли добре понапиваються, можу пару чарчин і приписати. Чому ж я так мало заробляю?

– А це тому, куме, що в ті чарчини, які ви приписуєте, ви воду не доливаєте.

Кум Іван виходить від кума Петра з гостей.

– Зачекайте, ліхтариком присвічу, там сходи круті, – кричить кум Петро.

– Не треба, – кричить кум Іван, – я вже внизу лежу.

– Знаєте, куме, якби не вуса, ви були б схожі на мою тітку.

– Але у мене немає вусів!

– Та в моєї тітки ж є!

На вулиці чути сильний гуркіт. З вікна виглядає кум Петро і запитує у закривавленого кума Івана:

– Що сталося?

– Та хотів у провулок заїхати!

– А чому з таким гуркотом?

– Та немає там провулка!

Кум Степан прийшов з гостей, кричить:

– Жінко, давай їсти!

– Ти ж у гостях був!

– Я ж там тільки пив.

– Кумо, 1 % населення вважає, що ярлик на одязі слугує для того, щоб знати, як цю річ прати і прасувати.

– Ага, а 99 % відсотків визначають за ярликом зад і перед.

– Куме, бачив, твоя біля машини крутилася. А що, вона водить?

– Та водить…

– А як?

– Як блискавка – її притягує кожен стовп.

Кум Іван до жінки:

– Пішла б у магазин, купила б пляшку горілки. – Давай 50 гривень.

– За гроші й дурень купить, ти так візьми. За кілька хвилин жінка заходить і ставить на стіл пляшку.

– Пий!

– Так вона ж порожня!

– З повної і дурень вип’є, ти випий з порожньої.

Поїхав Петро на базар поросят купувати. Випив добре, гроші у нього й поцупили. Приплентався додому. Жінка питає:

– Чому поросят не купив?

– Та я гроші позичив товаришеві.

– То піди забери!

– Якби ж то я знав, кому позичив…

Їдуть Василь з Петром. Петро за кермом. Зупинились, взяли пасажира. Помчали далі, швидкість неймовірна. Пасажир просить Василя:

– Скажіть, щоб їхав тихіше!

– Е-е, якщо кума розбудити, він ще швидше поїде.

– Куме, про що задумались?

– Та от проблема: вечеряти пізно, снідати рано…

Їдуть куми у потязі до Львова. Звісив кум Іван ноги з верхньої полиці прямо перед носом у кума Миколи. Той питає:

– Куме, ви шкарпетки міняєте?

– Виключно на горілку!