Тетяна Кирик - Кохати або помститися

виделкою?» — запитав її Ігор. «Ні», — тихо та не сміливо відповіла Тася. «Давай я тебе навчу», — він почав показувати як брати виделку, як різати м ясо ножем. Бо вони замовили два стейки. Тася дивилася та не дуже вдало повторювала за чоловіком. «То нічого, ще навчишся. Дома будеш тренуватись і вже не прийдеться соромитися у ресторані», — вивів він. «Цікаво, ви мене по ресторанах возити будете? То я ж звикну до такого красивого життя», — відповіла Тася і перший раз за вечір посміхнулася. «Звикнеш, тобі ще сподобається», — якось хитро подивившись відповів чоловік.

Приїхали назад. Він зняв у кімнаті піджак, вона перевдягнулася в домашній одяг. Ігор повів її на кухню. «А тепер будемо вчитися варити каву. В мене мати варила таку смачну каву. Мабуть це ще з дитинства йде. У твоїй сім'ї як снідали? Ні кажи, я сам відповім. Мабуть, пили чай?» — посміхнувся чоловік. «Так, саме чай на сніданок та бутерброди», — відповіла Тася також усміхаючись йому у відповідь. Не помітно, поки каву мололи, поки варили, вона розповіла йому про себе. Як поїхала без грошей у кишені. Як помер батько, як її без кінця сварили брат з невісткою. Як невістка виганяла її з дому, а брат мовчки дивився з-за її спини. Як повідверталися друзі, і навіть про пастора із церкви та свої останні враження, коли їй самій здавалося, що сам Всевишній відвернувся від неї в її горі та вже не допомагав. Як втративши останнє здоров'я, коли працювала покоївкою, вона втратила і сили шукати роботу. Бо через хворобу навіть не знала чим же їй тепер заробляти на хліб.

«Ти віриш у долю? — наприкінці розмови Ігор запитав у неї. «Мабуть, так», — відповіла Тася. «То це доля звела нас у двох», — сказав Ігор. Ти йшла вулицею, а я тебе побачив у твоїй чорній шубці, таку замерзлу, таку невпевнену.» — сказав він знову. Її досі точило питання, чи зрозумів він тоді хто вона така, чи відразу впізнав в неї повію. Що думав про неї того вечора, коли вони познайомилися, коли вона сідала до його авто. Але вона так і не наважилася його про все це запитати.

Пили каву і Тася промовила: «Ось на ніч напилися кави, не будимо тепер спати». «Та й не треба. Я до тебе не за цим приїхав», — весело подивився чоловік на Тасю. В душі Тася напряглася уся. Допивши каву чоловік поставив чашку у рукомийник, та потягнувся руками до дівчини. Він весело обійнявши її за талію, сказав: «Пішли у кімнату!»- та пхнув іі у сіднички. «Що?» — незадоволено промовила вона. «У кімнату!» — знов скомандував він. «Що ти любиш робити ввечері?» — запитав він у неї. «По різному. Коли сиджу у Інтернеті. А здебільшого, кіно люблю дивитися, а потім міркую: могло так трапиться у житті, чи ні? Або, що чекає героїв далі, коли кіно скінчилося, а їхнє життя продовжується? Якщо це кіно про кохання, то думаю, а буде ця пара разом надалі? Таке», — розповіла йому Стася. «Цікаво!» — сказав він, — «То давай щось подивимось, а потім поміркуємо.». «Пропоную комедію «За бортом». Це одна з моїх улюблених», — сказала Тася — «Чи вам таке не сподобається?». «А давай! Хоча я не фанат таких фільмів.» — відповів чоловік. Тася встала, підійшла до комп'ютера, увімкнула його у розетку. Включила та почала в Інтернеті обирати фільми. Почали дивитися. Фільм був смішний та водночас романтичний. Й вони сміялися та обговорювали ті моменти, які вважали спірними або найсмішнішими. Але коли була сцена, де головний герой почав цілувати свою вигадану дружину на романтичному фоні моря, Ігор також не втримався та поцілував Тасю у щічку. А вона замість того, щоб якось заперечливо відреагувати, повернулася до нього та поцілувала його у губи, так по дитячому, бо по-дорослому ніколи це не робила. Він відреагував на це так само й теж поцілував її у губи. Спочатку просто торкаючись її губ своїми, а потім з натиском міцно та по справжньому. Поцілував та відхитнувся від неї на мить, бо не знав якої реакції йому на це чекати. Але вона не заперечувала. Навпаки обвила його шию руками та ледве чутно промовила: «Ще!». Вже фільм йшов без них. Коли весь запал їх скінчився, то вони знов сиділи разом. «От і поміркували над фільмом», — пожартував Ігор. «Так», — відповіла Тася, роблячи великі очі та подумки питаючи себе: «Як так сталося, що ще вчора вона боялася цього чоловіка, як вогню. А зараз вона дивиться на нього та почувається такою щасливою?». У відповідь на його жарт вона засміялася та промовила: «Так подивилися і наміркувалися досхочу». «Як ти смішно смієшся!» — сказав їй Ігор. «Дякую, аж підскакую», — весело вона відповіла. Ігор подивився на неї та притиснув до себе. «Яка ти гаряча!» — пошепки сказав він їй та вже голосніше запитав: «Я не образив тебе? Тобі було добре зі мною?» «Дякую, дуже добре! Я й не знала, що так може бути», — сором'язливо відповіла дівчина, побоюючись, навіть очі підняти на нього. Він торкнувся рукою її обличчя. Обвів його контур пальцями та узяв її за підборіддя й промовив: «Я сам дуже здивований. Це ж просто була романтичка комедія!». «Я теж про це щойно подумала. Як так могло статися?» — тихо сказала вона Ігорю. Тоді він сказав: «Мабуть я вже нікуди не поїду». «Тебе чекає водій?» — здивовано запитала Тася. «Ні, я сьогодні сам за кермом», — відповів він. «То давай спати», — запропонувала дівчина. Вони обидва встали з дивану, почали його розкладати. Тася подоставала з шафи ковдру та подушки. Постелила все це на диван. Ігор почав м'яти свою подушку, потім покрутив у руках ще й Тасину. Вона забрала в нього ту подушку поклала під голову та почала на ній моститися. Він у ліжку ще раз обняв та поцілував дівчину. «Що тепер буде?»- раптом запитала вона. «А що тепер буде?» — не зрозумів Ігор. «Ну ти ж одружений?» — тихо промовила Тася. «Одружений. І ти маєш це прийняти. А ще, я сподіваюсь, що ти приймеш і все інше», — твердо відповів він їй. «Що то інше?» — про це вона побоялася його запитувати. Він поцілував її у лоба та у ніс, нависаючи над нею жартівливо їй підморгнув. Вона посміхнулася та побажала йому на добраніч. «На добраніч, душа моя!» — відповів Ігор. «Душа», — вона двічі