Олександр Іванович Ткач - Дощовий світанок

         Я пасу свою худобу, бачу, бачу браття,          Що там та «нечиста» робе, - діє ще закляття!          …А землею чутка лине:          Білий Лицар в світ прийшов, -          Уся Темна сила гине,          Там, де тільки він пройшов!          Може, і у наше місто,          Прийде Лицар із мечем, -          Разом виженем «нечисту»,          Поруч ставши з ним, плечем!..

    Січень, 2007 рік   

ЗЕЛЕНІ  ЖАБИ!..
          (Бувальщина)

Ця бувальщина написана ще у 2007 році. Як автор, я маю право її трохи осучаснити. І усе це, набуває отакого змісту.

Шановний читач! Вам це нічого не нагадує?..  

Чарівне озеро, - казкове! Довкілля,- лише Бог міг дати!.. У цім раю, де все чудове, За щастя мають прибувати Усі  істоти благородні, Усяких різних вад і рис!.. Як не кохати ці природні, - Водну шир, могутній ліс? Поважно кроною кивають, Зеленокудрії гаї, В деревах білочки стрибають, Співають пісні солов’ї. У хащах дичина блукає, Та рева дикого не чуть. Ніхто,нікого не лякає, У мирі,злагоді живуть. У кришталевій водній сині, Життя вирує і кипить, Усім тут: рибі і тварині, Хватає місця,що робить… Застерігали мудрі краби, Що в озері,на дні живуть, Що відкілясь зеленіжадні жаби, До озера колись прийдуть. Прийшли…Підняли гармидер, Усіх пересварили. - Що кожному уже тепер, І білий світ немилий. Громада озерного краю, Готова не була до зради. І хитрих, жадних жаб тих зграя, До себе всю прибрала владу. У розпачі істоти бідні, А жаби все товстіють, Потроху край впадає в злидні, Суспільство,-животіє. Воду вже покрила ряска, Поснули риби, - не живуть. Чудова,кришталева казка, В болотну утворилась муть. Дерева всі повирубали, Трава пожухла,не росте, Звірів у табори загнали, Навкруг все дике і пусте… -Як гарно зараз жабам квакать. Далеко чути гармидер. І вже на кинутім болоті, Не заважають їм,тепер. Мораль: Україна, ненька - мати, Буде скоро вже благати!.. -Кажуть на базарі баби, Прийшли до нас зелені жаби!.. - Поки ліси всі не зрубали, І в табори нас не зігнали, Поки іще трава росте, І поле родить,-не пусте, Воду,ще не вкрила ряска, І мати дітям дарить ласку, Поки заводи трохи діють, І люди ще не животіють,- Не треба дозволять їм квакати, Щоб потім гірко нам не плакати… Не треба дозволять,щоб хто-то, З країни утворив болото. Нам тут жити,й працювати, І країну будувати!..

2007 рік.

М. Костянтинівка

«ЗІРОНЬКУ ЯСНУЮ, МІСЯЦЕМ ЗВИТУЮ…»
Зіроньку ясную, місяцем звитую, Ранком омила роса. Ніжнеє серденько болем розбитеє, Бо розплелася коса. Палке коханнячко повністю вилила, До краплі себе віддала. Чому все так сталося, чим ти завинила, Що з сорому в вирій пішла?.. Не будуть співати на  шлюбі весільному, В труну лиш надінуть фату. Не буде й хреста на пагорбі могильному, Бо десь