Дмитро Анатолійович Жуков - Небо над Іраном ясне

але дивна річ - лише вони залишаються в написаній історії, відсуваючи на узбіччя народ, який орав, будував, займався ремеслом, торгував, ростив нові покоління. У XVII столітті при Сефевідах і особливо при шахіншахові (царі царів) Аббасі I Великому саме народ перетворив Ісфахан, який називають в Ірані "половиною світу" за його прекрасні мечеті, найбільшою в світі площею, ажурними мостами… Тоді фарсі стала державною мовою, і тоді ж узяв гору шиїзм. Правда, обласканий державою, він втратив свою вільнодумну принадність, став догматичнішим, а шиїтське духовенство - нетерпимішим.

        Через сто років тюркський шах Надир вже переслідував шиїтів, знищував цілі міста за неприйняття сунізму, підкорив Бухару, Хіву та Індію, звідки привіз знаменитий "Павичевий трон" великих Моголів, усипаний дорогоцінними каменями, але, на мій погляд, абсолютно позбавлений смаку, що не завадило коронуватися на ньому останнім Шахам Ірану в палаці Гулістан (Трояндовий сад), суцільно обробленому нерівними шматочками дзеркал, які ошатно виглядають і в старовинних мечетях. Але особиста резиденція останнього шаха Мохаммеда Рези на півночі Тегерана забита еклектичною мішаниною подарованих європейцями меблів, і запам'ятовується лише революційний гумор - відрізані від великої статуї шаха бронзові чоботи в людський зріст біля входу у палац, на які можна підійматися і фотографуватися.

        Однак настав час приступати до династії Каджярів, яку заснував жорстокий євнух Ага Мохаммед, який переніс столицю з Ісфахана до Тегерану в кінці XVIII століття, щасливо воював з Росією, і наказав віддати в рабство 20 тисяч жінок міста Кермана, а чоловіків осліпити. Йому було доставлено 7 тисяч очей, і він сам рахував і зважував їх. Його спадкоємець племінник Баба-хан, який правив Персією під ім'ям шаха Фетх-Алі, провів дві невдалі війни з Росією через Закавказзя, і ледь не почалася третя війна через розправу над Грибоєдовим.

        Саме при Каджярах Персія прийшла до цілковитого занепаду, відставши в промисловому відношенні від багатьох країн і до XX століття опинившись в залежності від двох найбільших імперій, Британської та Російської, які поділили країну на сфери впливу, верховодили шахським двором, змінюючи на свій розсуд міністрів і воєначальників. Втім, в країні не було ніякого порядку і навіть регулярної армії.

        Першу кінну бригаду, яка відповідала вимогам того часу, сформували росіяни за зразком козацьких військ 1879 року, поставивши на чолі російського полковника, офіцерів і урядників та озброївши берданками. Практичні англійці прибирали до рук видобуток нафти.

        Шах Музаффараддін, що правив, коли імам Хомейні ще був дитиною, двічі брав гроші в борг у росіян для поїздок до Європи, поступаючись їм за це митними доходами на півночі і рибною ловлею. Англійці користувалися митними правами на півдні. Банкрутство було повне.

        Все це не могло не принижувати гордий іранський народ і не позначитися на настроях шиїтського духовенства, яке намагалося нагадувати про колишню славу і культурну унікальність. Погляди імама Хомейні на необхідність втручання улемів в політику з'явилися не на голому місці. Коли одна англійська компанія в кінці XIX століття монополізувала виробництво і збут тютюну, викликавши обурення народу, аятолла Мірза Шіразі видав фетву, в якій прокляв англійців і оголосив бойкот товару фірми. Під час іранської Конституційної революції 1905-1911 рр., домігшись обмеження прав монарха, аятолли звернулися до народу з колективним декретом, стверджуючи, що "прийняття конституції задовільняє прихованого імама і не суперечить Корану".

ЧАСТИНА ДРУГА: біографічна

Майбутній імам, який підписувався повним ім'ям Рухоллахе Аль- Мусав’є Аль-Хомейні, народився 20 джамаді ас-сані 1320 р. за місячним календарем хіджри або 30 шахрівара 1281 р. за сонячним, прийнятим в Ірані, що означає 24 вересня 1902 р. в містечку Хомейн, що знаходиться в центральній частині Іранського нагір'я, в трьохстах кілометрах на південь від Тегерана.

        Уже в самому імені для іранця-шиїта закладено багато відомостей. Рухоллахе значить "Божий дух". Мусав’є, яке перейшло з імені батька Сеїда Мустафи Мусав’є, повідомляє, що його рід бере початок від сьомого святого і непорочного імама Мусі Казіма, а отже, від пророка Мохаммеда. Прізвище Хомейні з'явилося в 1935 році, коли передостанній шах Реза Пахлаві замінив звичну для європейців назву країни Персія на давню Іран у всіх офіційних документах і завів паспорти з прізвищами, чого раніше не було. Спершу імам вибрав собі прізвище на ім'я батька - Мустафаві, як це роблять і наші мусульмани, але потім утворив її від назви рідного міста, що теж дуже часто буває зі знаменитими людьми на Сході, і тим самим в кінці кінців прославив Хомейні на весь світ. Мені довелося побувати в цьому містечку, жителі якого добувають собі прожиток, викачуючи воду з глибини 60 метрів і вирощуючи бобові, пшеницю і виноград, а з деякої зелені знімають з городу по чотири врожаї на рік. На березі русла річки, яка наповнюється водою, що збігає з гострих гір лише в період танення снігів, і по цю пору стоїть просторий батьківський будинок, з масивними дверима, переходами, закутки, двориками, прикрашеними маленькими басейнами химерної форми. Це типовий мусульманський будинок, який можна зустріти і зараз в нашій, ще недавно, Середній Азії. У товстих глинобитних стінах - каміни і ніші для одягу, книг і нехитрого скарбу. Підлоги цегляні і глиняні, покриті килимами, біля стін товсті подушки, до яких туляться спинами, сидячи на підлозі.

        Дід майбутнього імама Сеїд Ахмед, який помер в 1868 році, мав прізвисько Хінді /Індієць, тому що народився в Кашмірі. Він вивчав богослов'я в священному місті Неджефі в Іраці, потім осів в Хомейні, одружившись із сестрою місцевого поміщика Юсіф-хана. Саме він і побудував будинок, оскільки був людиною заможною, поєднуючи релігійні обов'язки з веденням господарства.

        Діда і батька, який народився в 1861 році, зараз називають аятолла, хоча в 19 столітті такого звання ще не було, але це недалеко від істини. Сеїд Мустафа Мусав’є теж закінчив вищу богословську школу в Неджефі і мав диплом муджтахіда, що дає право займатися фікхом або мусульманською юриспруденцією. До Неджефу він навчався в Ісфахані, де був учнем відомого богослова з пишним званням та ім'ям ахунд хадж мулла Хусейн Хонсарі, на дочці якого Бану Ходжар він і одружився. Вона народила йому трьох дочок і трьох синів. Рухоллахе був наймолодший. Коли йому було всього п'ять місяців, а батькові - 47 років, трапилося нещастя. По дорозі в найближче місто Арак, біля села Хасанабад, батька застрелили, за словами місцевих жителів, наймити місцевого хана Алі Бахромі, з яким норовливий факіх не ладив.

        Є багато інших версій цього вбивства, в результаті якого Рухоллахе, як і пророк Мохаммед, рано залишився сиротою. Є навіть легенда, що нібито його вбив Реза-Хан, майбутній шах Ірану,