Калашнікова Лідія - Сила тяжіння. Частина 2, Калашнікова Лідія

Його очі горіли так, наче вже здійснилося те, чого вони обоє так довго чекали.

-Послухай, - прошепотів він - я тобі не казав. Коли ми відправили наші роботи, я надіслав їх ще й до цієї газети.

-Навіщо? - здивувався Гаррі. Все, що відбувалося зараз, здавалося сном, бо він не звик, щоб роботодавці ходили за ним із пропозиціями. Бідняки мали самостійно виплутуватися з негараздів і шукати роботу, таких, як він, було всюди достатньо.

-Ну…Я хотів набратися досвіду перед тим, як нас візьмуть на роботу там…Або…

Алекс подивився в землю.

Він завжди - навіть більше, ніж Гаррі - вірив і запевняв, що в них усе вийде. Щодня Алекс перевіряв поштову скриньку й стверджував, що вони неодмінно отримають схвальну відповідь.

-Або знайти нам обом кращу роботу на випадок, коли там нас не приймуть - сказав він, так само дивлячись у землю.

-Ми ж домовились - Гаррі відчув дивне хвилювання й тільки зараз до нього дійшло: йому пропонували роботу! Тільки не якогось там конюха чи помічника на млині, а там, куди він давно хотів потрапити!

-Ми домовились - повторив він - Що коли нам не надішлють відповіді за три місяці, ми поїдемо туди самі.

-Так - Алекс підняв голову - Все так і буде. Але я не хочу більше крутити банки на заводі. Я хочу, щоб ми приїхали туди вже з досвідом роботи. Або…якщо нам нададуть відповідь, що ми не підходимо…лишитися тут…

Раніше Алекс навіть не розглядав останній варіант, тому й Гаррі не думав про нього. Навіть після початку стосунків із Ліндою він не збирався лишатися в Лондоні після завершення часу, який вони призначили самі собі для очікування.

Лінда. Він повинен побачити її сьогодні.

-Я не казав, бо ти був зайнятий своєю подружкою - додав Алекс - Я не думав, що з цього щось вийде. Але, здається, вийшло. Жінки - це добре, та вони не повинні заважати нам робити те, що ми запланували.

Він промовчав, а потім додав:

-І Наталі Фрейзер краще вийде за журналіста, ніж за працівника заводу банок. Я думаю освідчитися їй.

Отакої! Досі дівчата вмирали за Алексом і мріяли почути від нього ці слова, але він заводив тільки короткі інтрижки й завжди стверджував, що не готовий до шлюбу.

Але він правий. Лінда теж може тільки потайки крутити роман із конюхом і садівником. Але з журналістом - цілком відкрито, чому ні? Може, тоді вона погодиться на те, що він запланував…

Збагнувши, що останнє цілком можливо, Гаррі відчув піднесення. Його життя може змінитися на краще швидше, ніж він того очікує, і тоді…

-Гаразд, ми згодні - хлопці проговорили це мало не в один голос, повернувшись до Еліота.

Той ніяк не відреагував, ніби чекав саме такої відповіді.

-Добре. Тоді прошу вас пройти зі мною, я покажу, як виглядає реакція газети й розповім, чим ви обоє будете займатися.

Гаррі хотів заперечити, що йому потрібно бігти на роботу й побачити Лінду, але осікся.

Зараз є важливіша справа. Наразі він має зробити перший крок для того, щоб перестати бути тільки безіменним бідняком чи борцем без правил. Починалося щось серйозніше, й він уже цілком готовий для цього.

Лінда чекала на Гаррі.

Вона почувалась настільки огидно від усвіломлення того, якою показала себе перед ним, що так і не змогла заснути. А вранці, відразу після сніданку, пішла до стайні, щоб побачити його.

І помиритись. Ненсі казала, що дівчата ніколи не вибачаються першими, це ознака невихованості й неповаги до себе. Що ж, нехай буде перше та друге, але Лінда не могла жити далі й знати, що через її дурні ревнощі прекрасні стосунки перетворились на щось інше.

Тепер уже не соціальна нерівність була причиною стіни, що постала між нею та Гаррі. Вона сама була в тому винна. І сама мусила це виправити.

Лінда чекала, але хлопця не було. Інші конюхи вже прийшли й позирали на неї. Дехто при цьому посміювався, й дівчині зробилось незатишно.

-Гаррі Хендерсон - вона зробила вигляд, ніби їй до всього байдуже, і запустила на себе холодний вигляд доньки баронета - Де він? Мені потрібно, щоб він відвіз мене до швачки.

-Він не приходив, міс - сказав один із конюхів. Інші - їх було двоє - продовжували стояти, дивитися на дівчину й посміюватися.

Лінда грізно позирнула на них, і вони відразу знишкли.

Вона шукала Гаррі в садку, але його там не було. Тільки Дженні походжала серед кущів і постійно відверталась, тільки-но Лінда дивилася на неї. Від думки, що суперниця теж чекала Гаррі, дівчина ледь могла стримувати лють.

Лінда пригадала, як Дженні колись писала їй, ніби-то вона подобається хлопцеві та чекає від нього освідчення. Якщо вона вигадала це, то з конкретною метою, а саме - змусити хазяйку злитися. Інших варіантів не було. Отже, Дженні закохана в Гаррі й псуватиме їхні стосунки доти, доки працює тут.

-Я хочу, щоб ви звільнили її, тату - сказала Лінда батькові за сніданком.

Баронет Райт останнім часом перестав стежити за життям доньки. Економка казала, ніби дівчина вчиться самообороні й займається тим, чого не варто робити представницям її статі. Більше того - на ці заняття вона одягає штани, ті самі, які Гордон носив, коли був молодшим, і давно хотів віддати бідним!

Батько, може, й розгнівався б, проте не міг не порівнювати Лінду з її матірʼю. Елізабет була такою ж гарною і так само хотіла іншого життя, мріяла стати кимось іще, окрім дружини баронета й матері. Правда, ця серія стала для неї злим жартом…

Гордон вважав доньку розсудливою і був упевнений, що вона ніколи не дозволить собі тієї ж помилки, якої колись припустилась її мати. Лінда занадто горда й дуже любить життя в достатку. Тому нехай собі робить, що хоче, все одно з часом доведеться видати її заміж.

-Куховарку? Чому?

-Бо… - Лінда не встигла придумати нормальну причину - Бо…вона закохалась у Рональда.

-А вам що до того? - здивувався баронет. Раніше донька не демонструвала нічого схожого на ревнощі по відношенню до містера Бартона.