Шайна Даймонд - Тихо шепче гілля тополине..., Шайна Даймонд

ТИХО ШЕПЧЕ ГІЛЛЯ ТОПОЛИНЕ...

Середина квітня
Стали ми чужими:
Шепотіло тихо
Гілля тополине.
У гаю зозуля
На щастя кувала
Сто років щасливих,
А кому – не знала.
Тяжку свою долю
Не ми обирали.
Кого слід любити…
Якби ж то ми знали.
Мене ти не згадуй
Забудь, чорнобривий,
Сестру мою радуй,
Для неї будь милий.
Не плач, рідна ненько,
Та не край серденько,
Що вилетіла пташка
Із гнізда раненько.
З двох гілок калини
Лиш одна щаслива,
Одну ж надломили…
В’яне, сиротина.
Дав Бог мені вроду
І руки умілі,
Та що цвіт без плоду
Як мрець на весіллі.
Прощай, мила сестро,
Шануй нашу матір
І слухайся батька,
Й мене, часом, згадуй.
Прогнала я смуток,
Грай же, музиченько!..
Про в’юнкий барвінок,
Як цвіте, синенький.
Востаннє я з вами
Сьогодні сміюся,
Напоєм медвяним
П’ю – не нап’юся.
У танці швидкому
Коса розплелася:
Щаслива будь нині
Та, що віддалася!
Співали й гуляли
До самого рана,
І лиш я, самотня, –
У саду стояла.
Дивлюся на хату,
У якій зростала.
Дивлюсь, як Оксанка,
Івана обняла.
В грудях закололо –
Сльози по обличчю,
Вийшла з хати ненька:
Вже мене не кличе.
До цього порогу
Більше не вернуся,
По чужій дорозі
Піду, не згублюся.
Оглянулась тричі
На свою родину:
І пішла, небога,
Сама на чужбину.
На голові – хустка,
На плечі – торбина…
Черницею стане,
Назвуть – Магдалина.
В середині квітня
Зіграли весілля:
Шепотіло тихо
Тополине гілля.
*****

       23.05.2017р. 

Кінець