Анастасія Зорель - Люмірея. Перша стежка магії , Анастасія Зорель

За Садом спогадів стежка почала підійматися вгору, стаючи крутішою й вужчою. Люмірея йшла впевнено, відчуваючи, як навколо посилюється вітер, що приносив із собою запахи морської солі, гірських трав і зіркового пилу.

Невдовзі перед ними з’явилася висока вежа — струнка й легка, наче зіткане мереживо. Вона сягала самого неба, і здавалась живою: її стіни дихали в такт вітрам.

— Це Вежа вітрів, — сказав Нір. — Останнє випробування перед тим, як твоя сила прокинеться остаточно.

— Що я маю зробити? — запитала Люмірея, відчуваючи, як її серце прискорює хід.

— Піднятися на вершину. Але пам'ятай: вежа слухає тільки щирі серця. Вона випробує твої сумніви й страхи. Ти мусиш довіритися собі й вітру.

Люмірея вдихнула на повні груди і зробила перший крок усередину.

Всередині було порожньо, тільки м'який світ сплітався у спіралі, що вела вгору. Дівчинка почала підніматися, а вітер грався її волоссям і шарфом.

На першому витку їй здалося, що стіни оживають: вона почула голоси, що шепотіли сумніви:

"Ти замала..."
"Ти нічого не зможеш..."
"Навіщо ти взагалі сюди прийшла?"

Люмірея зупинилася, але потім міцно заплющила очі й подумала про те тепло, яке відчула в Саду спогадів, про силу свого серця. Вона ступила далі.

На другому витку під ногами з'явилися примарні сходи, що коливалися, ніби зроблені з хмар. Кожен крок здавався небезпечним. Та Люмірея довірилася вітру — і той підхопив її, допомагаючи йти далі.

Крок за кроком, всупереч усім страхам, вона піднялася на вершину.

Там, на самому верху, у прозорому куполі, її чекав невеличкий камінь, у якому мерехтіло світло. Коли Люмірея торкнулася його, вітер заспівав пісню — давню і величну.

Світло з каменя перелилося у її долоні, а в грудях розгорілася сила — ясна, чиста, тепла. І в той момент Люмірея зрозуміла: вона готова.

Нір з’явився поруч, сяючи, ніби частинка неба.

— Ти пройшла всі стежки, Люміреє, — мовив він. — І тепер твоя магія пробуджена. Світ чекає на твої крила.

Дівчинка посміхнулася. Її шлях лише починався, але вона вже знала: попереду — справжні дива.

Кінець