Анастасія Зорель - Люмірея. Перша стежка магії , Анастасія Зорель
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
З арки срібного дерева вийшла маленька істота — трохи вища за Люмірею, струнка й легка, ніби створена з ранкового туману й променів зорі.
У неї були великі сяючі очі кольору весняної зелені й тонкі крила за спиною, що ледь тріпотіли у повітрі.
Істота вдивилася в Люмірею і злегка вклонилася.
— Вітаю тебе, Люміреє, — промовила вона мелодійним голосом. — Моє ім'я Нір. Я один із хранителів Стежки першого світла.
— Стежки?.. — перепитала дівчинка, зачаровано дивлячись на істоту.
— Так, — Нір лагідно усміхнувся. — Це шлях, який відкривається лише тим, чиє серце ще вміє бачити те, що приховане для інших. Ти ступила на нього, бо твоя доля — більше, ніж ти думаєш.
Люмірея розгублено стисла зошит у руках. Вона хотіла щось запитати, але слів не вистачало.
— Не бійся, — тихо сказав Нір. — Ти вже зробила найважливіший крок — ти прийшла. Тепер попереду випробування, що допоможе тобі згадати свою справжню силу.
— Я... я нічого не знаю про магію, — прошепотіла Люмірея.
Нір легко торкнувся її руки.
— Ти пам'ятаєш, просто ще не відкрила. І ми почнемо з малого. — Він підморгнув. — Готова?
Дівчинка вдихнула на повні груди, відчуваючи, як хвилювання змінюється тихою рішучістю.
— Так, — твердо сказала вона.
Нір посміхнувся ще ширше, і світ навколо спалахнув новими барвами.
Попереду, серед мерехтливого лісу, вже відкривалася нова стежка — до першого випробування.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Люмірея. Перша стежка магії , Анастасія Зорель», після закриття браузера.