Moon Grey - Нейрончик. Перерва на війну., Moon Grey

Бентега, сумніви та потаємність

Нейрончик помандрував позашляховими стежками і це йому видалось цікавим, бо стежки були геть ним незвідані. Вони, кожна, були на обліку і теж, як і головні магістралі, інспектувались імунними клітинами. Клітини його не чіпали. В Нейрончика завжди був з собою зачіпований його паспорт, що він має Білок цього організму. Правда, один раз по зовнішньому вигляду його сплутали з Дендритом імунним, бо мав такі самі дендрити на хвості, але паспорт все вирішив та ідентифікував його особу і Нейрончика звільнили від чужого зобов’язання.

Нейрончик неквапом рухався далі і спостерігав за всим, що довкола відбувалось і от він вже знову біля Нуль контролю.

- Привіт, малий. Я тебе чекав.

- Я знаю. Але мені нічого додати до сповіщення про чужого, - відповів Нейрончик, пам’ятаючи обіцянку Серцю.

- Та я й не очікував цього. Це вже моя турбота. Я хотів тобі подякувати за підказку в моїй системі сигналів, коли все добре і коли ні.

- Аааа, це, -протягнув малий, - та, будь ласка. – Нейрончик щиро посміхнувся. - Я хотів у вас запитати про цього чужинця.

- Ми тримаємо на контролі. Але ще ж нічого не трапилось.

- Тобто? Була ж стурбованість. – Уточнив Нейрончик.

- Звісно, але ми не знайшли в Джерелі забруднення чи навіть тіні цього. А Серце зараз працює нормально. – Нуль контроль примружив очі і пильно подивився на Нейрончика. - Мабуть, дякуючи тобі. Мені переказали, що ти м’язистого увагою обійняв.

- Так, мені стало цікаво про його Рід взнати.

- З чого б це? – Імунітет напружився. – Хіба щось трапилось?

- Ні, просто м’язистий сентиментальний, я йому нагадав дитинство, а він був занадто переповнений кров’ю, от і зшаленів, як малий. І ми знайшли спільну мову.

- То, тоді це ти бачив чи чув чужинця? – Нуль контроль знову примружив очі і наче рентгеном світив Нейрончика.

Малий трохи засіпався всередині, але відповів без тремтіння:

- Я не бачив. Ніхто не бачив, здається. Я зробив висновок з нестандартної ситуації. І мені здалось це дивним, коли Серце, роблячи свою справу занадто добре, був сприйнятий, як …як…. – він не міг підібрати слово.

- …як ненормальний?

- Ну я б так не сказав, але це, мабуть, максимально підходяще слово в цій ситуації. Хоча слово «нестандартний» підійде краще.

- Добре. – Нуль контроль знову прийняв розслаблену позу, - нагадай мені, хто ти?

- Нейрончик руху гігієни, ваша честь.

- Та не треба так вже занадто помпезно, - аж зашарівся увесь Імунітет. Нуль контроль нахилився до вух малого і прошепотів, - що, надивився з м’язистим спогадів його Пращурів?

- Здається так. – Засміявся Нейрончик. Хоча насправді він це пам’ятав ще з уроків Древньої Органіки про гігієну. І додав, - а ви мені зможете повідомити, якщо дійсно є якийсь чужинець?

 

Тут запищала рація на прийом:

- Нуль контроль, Нуль контроль, я Перший, прийом!

- Прийом, Перший, я на зв’язку.

- Доповідаю, чужинця ніде не виявлено. Прийом.

- Добре. Відбій тривоги. – Нуль контроль повернувся до малого, - чув, все добре. Нічого не трапилось.

- От і добре. Я побіг тоді.

-  Біжи, біжи. -  Офіцер провів поглядом куряву, що здійнялась за малим.

Нейрончик задумливо імпульснув на хвилі електричного заряду цікавості до Мозку, щоб той показав дорогу в Архів.

 «Щось тут не те- думав він дорогою. Треба б ще порозпитувати про цих чужинців, які вони бувають. Бо я тільки про мікроби знаю. Про віруси. Та й усе. А їх же, напевно, багацько.»

 Його думки снували навколо слів «нічого ж не трапилось». Здається, він починав розуміти принцип роботи Системи Імунного Контролю. Адже, вони діють по протоколу, тобто тільки тоді, коли щось сталось. Тобто подія відбулась і вони починають збирати докази, факти, опитувати свідків. В протоколі дій чіткі вказівки про те, як діяти у разі вже скоєної події. А от про попередження ніхто не має вказівок. Бо занадто багато різних умов, які призведуть до якоїсь однієї надзвичайної ситуації. Якби наперед ці поліціянти мали б запобігати всим подіям, то це була б в’язниця.

 Нейрончик летів та розмірковував про роботу кожного не від себе самочинно, а коли потрібно зберегти стабільність, продуктивність, взагалі життя системи. Виходить так, що система живе завдяки обізнаності клітин.

Тим часом Нуль контроль послав секретною стежкою, поза межами закручених кіл систем, свого помічника до Мозку, щоб той дав йому віддалений доступ до Тонких Тіл, які можуть щось знати про незвичайні чи надзвичайні ситуації, коли в Пращурів всього Роду були отакі «дитячі вибрики», як от в Серця сьогодні.
Чужинець міг і не мати тілесного походження. Якась думка предка, яка сформувалась завдяки сильному страху від пережитих емоцій, могла закарбуватись в полях Організму і блокувати ці сильні емоції, їх енергію. А от тут ця невикористана енергія могла прокинутись навіть від перегляду фільму.

Хто зна, може дійсно м’язистому щось приснилось.

Помічник Нуль-нуль вдягнув маскування, плащ, що набував подобу оточення, як той хамелеон, і щодуху понісся до Мізків.

Брама перед палацом Мізків була зачинена і вперед виступили шеренгою імунні клітини, що її охороняли. Пройти туди будь-кому годі було й мріяти. Всі послання, в тому числі й секретні, передавались тільки через Ефірне Тіло (ЕТ), яке завідувало доступом і було на посаді спікера.

Передавалась інформація методом підсвідомого спілкування. Це як Мова Мови (пісні, малюнки, рукоділля, люди, сни, якісь знаки чи асоціативні образи, та схоже). Свідоме ж спілкування цим же спікером озвучувалось назовні через глашатая - Рот та всередині Системи Організму за допомогою Думки (місцевий діалект Свідомого спілкування Нейронної Мережі, який був в кожнім регіоні свій, але чудово зрозумілий одне одному).
Так от, саме Підсвідоме спілкування було в повній мірі доступне Ефірному Тілу. Мозок же, його секретар Розум і його напарник Логіка, не мав всеосяжного розуміння мови Підсвідомості.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍