Елісса Фенікс - Відьма та її інквізитор, Елісса Фенікс

Глава 7. Між пасткою та свободою

 

Карделія сиділа в сідлі, почуваючись так, ніби балансувала на лезі ножа. Ардіс їхав поруч, зосереджений, мов хижак, що вичікує слушного моменту. Він мовчав, і тиша між ними напружувала її сильніше, ніж слова.

— Куди ми прямуємо? — нарешті порушила вона мовчанку.

— До будинку голови селища, — коротко відповів Ардіс. — Хочу ще раз оглянути місце злочину.

Карделія кивнула, намагаючись не видати свого занепокоєння. Вона вже була там, коли намагалася вилікувати чоловіка. Чи знайде інквізитор щось, що може її викрити?

Сонце повільно підіймалося над селищем, золотими променями торкаючись дахів будинків. Люди зупинялися, щоб подивитися на них. Її погляд зупинився на двох жінках, що перешіптувалися, явно обговорюючи її.

"Відьма і інквізитор. Що ж це буде?"

 

Будинок голови селища

Всередині було тихо, занадто тихо. Карделія оглянула кімнату, вдихаючи ледь вловимий аромат трав, якими вона раніше лікувала голову селища. Нічого не змінилося з того моменту, коли його тут знайшли майже мертвим.

Ардіс присів біля ліжка, пильно розглядаючи подушки та ковдру.

— Він багато рухався перед нападом, — зауважив він. — Ліжко збите, наче він боровся.

Карделія схрестила руки на грудях.

— Якщо він боровся, значить, нападаючий був фізично тут. А не використовував магію на відстані.

Ардіс звів на неї погляд.

— Ти впевнена?

Вона витримала його погляд.

— Якщо це була магія, я б відчула залишкову енергію. Але тут її немає.

Ардіс підвівся, задумливо постукуючи пальцями по рукоятці меча.

— Тоді хто? І як?

Карделія зітхнула.

— Це те, що ми маємо з'ясувати.

Ардіс раптово наблизився до неї.

— Що ти знаєш про темну магію?

Її серце стиснулося. Це було небезпечне питання.

— Ти думаєш, що тут була темна магія?

Його очі звузилися.

— Я думаю, що ти знаєш більше, ніж говориш.

Їхні погляди зустрілися. Напруга між ними була майже відчутною.

Карделія змусила себе посміхнутися.

— Може, мені просто цікаво.

Ардіс нахилив голову, розглядаючи її.

— А може, ти приховуєш щось.

Карделія відчула, як у неї по спині пробіг холодок. Він небезпечний. Але вона теж.

Вона зробить усе, щоб не стати його здобиччю.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍