Елісса Фенікс - Відьма та її інквізитор, Елісса Фенікс

Карделія стояла перед дзеркалом, тримаючи руку на животі. Її серце калатало, а думки хаотично металися в голові. Вона довго ігнорувала дивні зміни у своєму тілі — легку втому, раптові запаморочення, чутливість до запахів. Але тепер усе стало очевидним.

Вона носила дитину. Його дитину.

Глибоко вдихнувши, вона повернулася до вікна, дивлячись на проблиски вранішнього сонця. Світ більше не здавався таким темним і ворожим, як раніше.

Але як сказати про це Ардісу?

Вона уявляла його реакцію. Він був суворим, рішучим, чоловіком, що звик контролювати усе навколо. Як він поставиться до новини, що скоро стане батьком?

Двері відчинилися, і її думки обірвалися.

Ардіс зайшов до кімнати, його впевнений погляд одразу впав на неї.

— Ти щось хотіла мені сказати, — констатував він, уважно вдивляючись у її обличчя.

Карделія нервово стиснула пальці.

— Так.

Він підійшов ближче, нахилившись, щоб зазирнути їй в очі.

— Що трапилося?

Вона затримала подих, потім рішуче взяла його руку і поклала собі на живіт.

— Я вагітна, Ардісе.

Він застиг.

Мовчання було довгим. Його пальці мимоволі напружилися, а в очах загорівся вогонь, якого вона ще ніколи не бачила.

— Ти впевнена?

— Так.

Він мовчав, але потім раптово різко притягнув її до себе, його руки міцно обійняли її талію.

— Моя відьма… — прошепотів він, притискаючи чоло до її. — Ти навіть не уявляєш, що ти для мене значиш.

Його губи знайшли її у ніжному, але водночас пристрасному поцілунку. Карделія відчула, як її серце затріпотіло. Вона очікувала різної реакції, але не такої.

— Ти радий? — прошепотіла вона, коли він трохи відсторонився.

Ардіс тихо засміявся.

— Я не просто радий. Це найбільший дар, який ти могла мені дати.

Він знову обійняв її, і Карделія зрозуміла, що її страхи були марними.

Тепер вони стали не просто двома пораненими душами, які знайшли одне одного.

Тепер вони стали родиною.

Кінець.

Кінець