Елісса Фенікс - Відьма та її інквізитор, Елісса Фенікс

Глава 32. Світло після темряви

 

Ранок зустрів Карделію ніжним теплом сонячних променів, що пробивалися крізь важкі завіси. Її тіло ще пам’ятало гарячі дотики Ардіса, а серце не могло вгамувати тихий трепет. Вона повернула голову, і її погляд зустрів чоловіка, що лежав поруч, напівпритомний у сні.

Ардіс виглядав спокійним, його звичний сталевий вираз зник, залишаючи лише риси втомленої, але задоволеної людини. Його рука, що досі лежала на її талії, тепло обіймала її, не даючи втекти навіть уві сні.

Карделія усміхнулася. Це було нове відчуття — належати комусь без страху.

Вона легенько провела пальцями по його щоці, насолоджуючись можливістю торкатися його без остраху бути відкинутою.

Ардіс розплющив очі, і Карделія затримала дихання. Його погляд був іншим — теплішим, ніж будь-коли.

— Ти дивишся на мене, — його голос був хриплим після сну, і від цього по її шкірі пробігли мурахи.

— Спостерігаю, — тихо відповіла вона.

Ардіс потягнувся і, не кажучи ні слова, міцніше притягнув її до себе, ховаючи обличчя у її волоссі.

— Ти ж розумієш, що тепер від мене тобі не втекти? — прошепотів він.

Карделія відчула, як її щоки почервоніли.

— Я й не збираюся тікати.

Він підняв голову, його очі сяяли переможним вогнем.

— Добре.

Карделія не встигла відповісти, бо його губи накрили її у ще одному глибокому, володіючому поцілунку. Її серце шалено билося, коли його руки почали свій знайомий шлях по її тілу, змушуючи її знову зануритися в той вир пристрасті, що їх охопив уночі.

Але цього разу було інакше. Цього разу не було сумнівів.

Вона належала йому, а він — їй.

 

Новий шлях

Після ще одного ніжного поцілунку вони, зрештою, піднялися. Ардіс, одягнувшись, спостерігав, як Карделія закуталася у його сорочку, яка була їй занадто великою. Видовище змусило його очі звузитися від задоволення.

— Це небезпечно, — пробурмотів він.

— Що саме?

— Бути настільки красивою і водночас носити мої речі, — зухвало відповів він.

Карделія розсміялася.

— А ти ревнивий.

— Тільки коли справа стосується тебе.

Її серце здригнулося. Він більше не ховав своїх почуттів, і це лякало її більше, ніж будь-яка битва.

Та зараз було не час розбиратися з емоціями. Попереду чекала ще одна місія — добити ворога, викрити змову і остаточно вирішити, яким буде їхнє майбутнє.

Карделія вдягнулася і зустріла погляд Ардіса.

— Час знайти справжнього ворога.

Ардіс усміхнувся.

— Я з тобою, відьмо.

Вона усміхнулася у відповідь.

— І я з тобою, інквізиторе.

Вони вийшли зі спальні разом, готові прийняти новий виклик.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍