Дроянда - Серце Вовка: Спадщина Кланів 2 частина , Дроянда

Люція стояла посеред кімнати, склавши руки на грудях. Її серце досі билося швидше, ніж зазвичай, а в голові ще лунав голос предкині:

"Ти спадкоємиця сили, яку бояться. Але не через зло. А через можливість змін."

Ці слова не давали їй спокою. Що означала ця сила? І чому саме вона мала зробити вибір?

Вона підняла очі на братів, які зібралися довкола. Деймон, Тіріус, Сіріус, Алекс і Маркус — усі п'ятеро були поруч, їхні обличчя виражали схвильованість і готовність вислухати.

— Нам треба поговорити, — нарешті мовила вона, відчуваючи, як у горлі пересихає.

Брати перезирнулися.

— Про що саме? — запитав Алекс, зручніше влаштовуючись у кріслі.

— Про мене… про нас… і про те, що чекає попереду, — Люція зробила глибокий вдих, намагаючись зібратися з думками. — Минулої ночі я бачила сон. Але я знаю, що це був не просто сон. Це було послання.

Деймон схилив голову набік.

— Що ти побачила?

Люція затримала погляд на ньому, а потім перевела очі на інших братів.

— Жінку. Вона сказала, що вона моя предкиня. І що в мені є сила Древніх Вовків.

Сіріус стиснув пальці в кулак.

— Древні Вовки… Я читав про них. Вони володіли силою, яка могла змінювати реальність.

— Але ця сила небезпечна, — додав Маркус. — Якщо ти не навчишся її контролювати…

— Тому ми маємо допомогти Люції, — спокійно сказав Тіріус.

Люція підняла голову.

— Я не хочу, щоб ви ризикували. Це мій вибір

— І наш також, — твердо сказав Деймон. — Ми — сім'я. Якщо ти носиш у собі цю силу, значить, ми разом знайдемо спосіб її прийняти.

Люція глянула на кожного з братів. Вони були готові піти з нею навіть у темряву, якщо це буде потрібно. І цього разу вона більше не була самотньою.

— Добре, — мовила вона, відчуваючи, як у її грудях розгоряється нова впевненість. — Тоді ми починаємо.