Дроянда - Серце Вовка: Спадщина Кланів 2 частина , Дроянда

Люція повернулася до своєї кімнати, відчуваючи, як втому накриває її з головою. У голові вирували думки — слова Рея Бредбері, страхи, які не давали їй спокою, та дивне відчуття, що щось важливе ось-ось станеться.

"Вибір за мною…" — подумала вона, лягаючи на ліжко.

Очі закрилися самі собою, і майже відразу вона провалилася у сон.

Спочатку була темрява. Але потім…

Люція стояла серед лісу, де дерева сяяли срібним світлом, а вітер нашіптував незнайомі слова. Вона відчувала, що це не просто сон, а щось більше.

— Люціє…

— Хто ти? — запитала Люція, відчуваючи, як її серце калатає.

— Я твоя предкиня. І я прийшла, щоб нагадати тобі — ти не просто перевертень. Ти спадкоємиця сили, яку бояться. Але не через зло. А через можливість змін.

— Що це означає? — Люція зробила крок уперед.

— Те, що ти маєш вирішити, ким бути. Але знай — у твоїх жилах тече кров Древніх Вовків, і лише ти можеш пробудити справжню силу.

Люція відчула, як щось спалахнуло в її грудях.

— Але як я це зроблю?

Жінка усміхнулася.

— Прислухайся до себе. Справжня сила вже всередині тебе.

І раптом усе розчинилося.

Люція різко відкрила очі. Її серце билося швидко, а в голові ще лунав голос предкині.

Вона знала — це був не просто сон.

Це було послання. І вона більше не могла його ігнорувати.

Люція встала з ліжка, її серце билося швидше, а руки тремтіли від незрозумілих емоцій. Вона не могла залишити це без уваги — послання, яке вона отримала, було чітким. Вона була спадкоємицею не просто перевертнів, а тієї сили, яку так боялися. Сила змін, сила, яка могла змінити все.

Вона швидко одяглася і вийшла з кімнати. Пройшовши коридорами будинку, де її сім'я вже прокидалася, Люція почувала, як її думки накручуються. Що вона повинна зробити з цією силою? Як правильно її використати?

Коли вона ввійшла до їдальні, де вже сиділи її батьки та брат, всі замовкли, побачивши її вираз обличчя. Люція не могла приховати тривогу.

— Люціє, що сталося? — запитав батько, дивлячись на неї з усією серйозністю.

Люція сіла за стіл, погляд її був рішучим.

— Я тільки що мала сон. І це не просто сон. Це було послання, — її голос був твердим, але в ньому звучала суміш страху і рішучості. — Я дізналася, хто я насправді. Я не просто перевертень. Я спадкоємиця сили Древніх Вовків. І зараз я повинна зробити вибір.

Батьки і брат уважно слухали. Їхні обличчя не виражали страху, але все ж на них можна було помітити певну турботу.

— Що саме ти маєш на увазі? — запитав брат, його обличчя серйозне.

— Я повинна вирішити, ким я буду. Ця сила всередині мене, і вона може бути як благословенням, так і прокляттям, — сказала Люція, відчуваючи, як тяжкість цього вибору лягає на її плечі. — Я не знаю, як діяти. І я не знаю, як це зупинити, якщо ця сила буде занадто сильною.

Батько нахмурився, поглянувши на Люцію з особливою увагою.

— Ти повинна довіряти собі. Якщо ти дійсно є спадкоємицею цієї сили, то зможеш її контролювати, — сказав він тихо. — Але пам’ятай, що твій вибір може змінити не тільки твоє життя, а й долю всіх нас.

Люція відчула, як важка тиша наповнила кімнату. Вона знала, що рішення не буде легким. Їй треба було зібрати всі сили, щоб зробити правильний крок.

— Ми тобі допоможемо, — сказав брат, підходячи до неї. — Але ти маєш бути готовою.

Люція кивнула, вперше відчувши, що хоч вона і одна повинна зробити цей вибір, її сім'я завжди буде поруч.

Брати 5 прокинулися з ранку, і повітря в кімнаті стало наповнене їхньою енергією. Вони, мовчки позіхнувши, почали розмовляти, але розмова швидко перейшла в обговорення того, що сталося. Лекція минула, а навколо панувала легкість, що здавалась майже незвичною після важкої ночі.

— Ну що, братці, зібралися? — вигукнув Деймон, злегка посміхаючись, але відчував, що не все в порядку. Його очі знову заглиблювалися в думки, але він намагався це приховати.

— Лекція минула, і тепер ми можемо обговорити, як рухатися далі, — промовив Тіріус, злегка нахмуривши брови. Його серце ще не відпустило нічних тривог, але він намагався бути спокійним і впевненим.

Сіріус, як завжди, був спокійним, дивлячись на всіх трохи відсторонено, ніби відчував якусь важливу непередбачену подію, що стояла на порозі.

Алекс, найбільш емоційний з братів, спостерігав за їхньою реакцією з цікавістю, намагаючись вгадати, хто саме з них готовий прийняти найскладніше рішення.

— Ти про що зараз? — запитав він, звертаючись до Деймона, розуміючи, що брат не просто хоче поговорити.

Деймон зітхнув.

— Ми всі розуміємо, що щось не так. Всі наші рухи і рішення були лише підготовкою до чогось більшого. Це не просто лекція — це про Люцію, про силу, яку вона тримає в собі.

Тіріус кивнув, його погляд став більш серйозним.

— Я знаю. Вона має право вирішити, але якщо ми їй не допоможемо, це може вийти з-під контролю.

Сіріус усміхнувся.

— Якщо вийде з-під контролю, ми будемо готові. Але, я впевнений, що Люція зможе зібратися. У неї є сила, яку ми можемо лише підтримати.

Алекс підняв брови.

— Це не тільки її рішення. Ми всі пов'язані з нею. І якщо щось піде не так, нам доведеться діяти разом.

Знову в кімнаті на кілька секунд стала тиша, але в серці кожного з братів зрозуміло, що наступний крок буде вирішальним не тільки для Люції, але і для них самих.