Tamara Yurova - Закохатися в грозу, Tamara Yurova

              Влад

   Собака сидів навпроти. Я спробував ступити крок вперед, але він загарчав, піднявся на чотири лапи і готовий був до нападу. Хоча я раніше був впевнений, що сподобався йому, то зараз, дивлячись на ряд зубів, моя впевненість мене покинула. 
- Він тебе не пропустить. - спокійно прокоментувала Люда і стала неквапливо одягатися. Тайсон не перестав гарчати. Вона на це не реагувала. Я, зацікавлено, подивився навколо. Квартира невеличка,  навпроти коридору була спальня, і половину кімнати займало ліжко. Нечасто доводилося бачити в однокімнатних квартирах двоспальні ліжка. Цікаво було його побачити і зрозуміти, що саме тут спить моє чудо. Колись неодмінно випробуємо його разом. Замріявся одним словом.
- Гуляти, - сказала тихо і від побіг в кімнату. Повернувся з повідцем в зубах. Міні залишалося мовчки  спостерігати. Коли вийшли з квартири, дівчина викликала ліфт. Я лише здивовано на неї дивився.
- Я не люблю спускатися з ходами. В голові починає крутитися, - сухо відповіла. Зараз чомусь не знав що їй сказати. Боявся зруйнувати цей крихітний зв’язок, який тільки з’явився. Вона не дуже розказувала про своє минуле життя. Але поведінка змінилася. Вона стала відкритішою,  дивилася в очі. Тому я просто був поряд і спостерігав. Вона не намагалася мені сподобатися, була собою. І це зводило мене з розуму ще більше. Раптом в неї задзвонивв телефон. Вона відповіла, а я як і раніше  продовжував йти за нею і все чув. Думаю, якби їй потрібно було поговорити наодинці, то вона б мені про це сказала. Але мене зачепило те,  як в неї змінився настрій при розмові:
- Привіт!
- Нічого, гуляємо. А ти як?
- Самій не віриться! Я вже так скучила. - мене накрили ревнощі. Неважливо кому вона це сказала, я б теж хотів почути від неї ці слова. Я дорослий чоловік, заробив авторитет на роботі, а перед цією дівчиною розтікався калюжею. І не міг дозволити сказати все, про що зараз думав. 
-Обов’язково. Я п’ятницю перед роботою перемажу. До вечора має бути готовим.
- Так, я знаю Єгор казав.
- Я знаю. Ти вже приїхав?
- Не починай!
- Добре, чекатиму. До зустрічі. Обіймаю. 
Для мене це був набір слів, але вони мене зачепили. Мене рвало всередині, коли думав, що хтось може її обіймати. Вони попрощалися.
- Хто дзвонив? - не втримався я.
-Рома, - спокійно відповіла.
- А Єгор це хто?
- А я повинна щось пояснювати? - запитала дивлячись в очі. 
- Може ти все ж даси мені номер? Ми через кілька днів ідем на побачення. - запитав максимально ніжно.
- Записуй, - спокійно відповіла і почала диктувати. Я був задоволений, нарешті в мене є її номер. Потім швидко подивився на контакт Міли, який не видалив до цього часу, але номер був іншим. Невже змінила номер? Може тому я не міг додзвонитися. Бо через кілька місяців після того я все ж телефонував з інших номерів.
- Про що задумався? - запитала дівчина. 
- А ти змінювала колись номер? - не втримався я.
- Так, коли сюди переїхала.
- А чому?
-  Я не хочу про це зараз розповідати. А чому ти питаєш?
- Так, просто цікавлюсь. 
- Розкажи щось про себе. Ти вже в мене вдома був, а я так інічого не знаю про тебе. - Сказати, що здивувала, це нічого не сказати. Я був неготовий
- Мені двадцять вісім, я з Вінниці, займаюся вантажними перевезеннями. В мене є мама, старша сестра і дві племінниці. Я намагаюсь кинути палити. Тут в місті у справах. Що ще тебе цікавить?
- Не знаю… В тебе вдома жіноче королівство прямо.
-Так, це правда. Я їх люблю. Тільки не вистачає ще однієї, - відповів дивлячись в очі.
- Думаю, ти зможеш це виправити. А де ти зараз живеш?
- Жив в готелі, а зараз винайняв квартиру в тому будинку, - і вказав рукою на нього.
- Це збіг? Чи ти… - вона була шокована.
- Це не збіг. Вже два дні там живу, - сказав задоволено. - Тепер я майже завжди поряд. Можна пішки в гості ходити один до одного. - Зізнався  я.
- В мене нема слів. - видно було що вона занервувала.
- Можу вранці підвозити тебе на роботу .
- Ні дякую. Якось тебе стало дуже багато в моєму житті.
- Я цього і хочу, - прямо сказав. Вона розвернулася, щоб іти назад, що означало що прогулянка скоро закінчиться. Тайсон він неї не відходив, повідець був швидше для перехожих щоб не боялися. Я ж хотів взяти її за руку, але не наважувався. Телефон був на беззвучному режимі, там купа пропущених по роботі. Розбиратися буду потім. Зараз хотів бути з нею.
- Влад, я думаю ти дуже поспішаєш. Ти мене зовсім не знаєш і я… - Але я перебив.
- Тоді дозволь дізнатися більше. Не закривайся. - я різко став перед нею.
Вона не відвела погляду, але я бачив недовіру.
- Послухай, я неготова зараз відкривати душу. - Я розчаровано кивнув.
- Завтра мені не вийде зустрітися, але в п’ятницю я намагатимусь приїхати побачити тебе перед твоїм від’їздом. Ти не проти? - вирішив попередити.
- Я гадаю, щоб я зараз не сказала це нічого не змінить, - холодно відповіла.
- То що ти все таки любиш пити? - Вирішив змінити тему. 
- Чорний чай, - відповіла з посмішкою.
- А як ти ставишся до алкоголю?
- Пиво ненавиджу як і його запаху. Можу іноді випити шампанського чи вина. Але небагато. Я швидко п’янію.
- А ти?
- До речі, пиво теж не дуже люблю. Зазвичай з хлопцями п’ємо коньяк.. 
- І часто ви з хлопцями збираєтеся так?
- Ні. Частина з них вже одружені та  і живемо ми хто де. Тому коли збираємося, то можемо собі дозволити. - Вона нічого не відповіла. Ми мовчки дійшли до дверей. Я збирався провести до квартири, але вона зупинила.
- Давай тут попрощаємося. Дякую за вечір. - Скала тихо, а я не втримався і підійшов щоб обійняти, мені це було необхідно, але пес знову загарчав, ми засміялися.
- Мені треба знайти з ним спільну мову, - серйозно промовив.
- Так, однозначно. Але я  допомагати не буду. - Промовила з посмішкою. Яка вона красива, коли сміється. Я сьогодні не міг намилуватися. В очах з'являвся блиск. В тих очах хотілося загубитися.
- Він до всіх хлопців поряд з тобою так ставиться?
- Двох він дуже любить, - сказала серйозно, - ну, все я пішла. - І зникла за дверима. І як це розуміти? Кого цей собака дуже любить? Може того однокласника і брата? Хто такий Єгор? Ця дівчина ходяча загадка. Далі вечір пролетів швидко, переставивши машину в сусідній двір. Піднявся до себе, рішення переїхати сюди було спонтанним, але не шкодую. Моя майбутня дівчина не може бути далеко від мене. Перетелефонував до тих, хто раніше дзвонив. Поговорив трохи з Артуром. Вирішили взяти ще одного помічника, Артур не розумів мого рішення залишатися в Рівному на постійній основі, і оскільки побачення завтра мені не світить,тому  їду до нього. Будем влаштовувати співбесіду. 
    В четвер з самого ранку виїхав і вже в одинадцять був в офісі. Зупинилися на одному кандидаті, я спихнув все подальше спілкування на Артура, розібрався з документами і вирішив заїхати до мами. Побув в неї десь годину. Я старався бути хорошим сином. Рік тому в неї стався інфаркт, ми з Вікой злякалися сильно.  Після цього намагалися телефонувати частіше, щоб не так відчувала себе самотньою. Вона зраділа, що заїхав, нагодувала мене борщем (ох, як же я люблю домашню їжу), поговорили трохи і я поїхав. За моїм підрахунком в Рівному я мав бути в одинадцять вечора, тому побачити свою красуню як я і думав у мене не вийде, вирішив зателефонувати.
- Алло, - прозвучало тихо
- Привіт. Ти як?
- Все нормально, - спокійно відповіла. 
- Заміж не вийшла поки мене не було? - вирішив пожартувати.
- Думала, але в останній момент відмовила, - знову спокійно відповіла.
- А якщо серйозно, що робиш?
- Торт печу.
- А мені вділиш шматочок?
- Ні, від поїде на день народження цілий і неушкоджений. - беземоційно сказала. - А ти де?
- Їду з Вінниці.
- Добре тоді, гарної дороги. Мені трохи незручно зараз  розмовляти. Будеш на місці - даси знати, - і вибила. Це що було? Вона за мене хвилюється? Посмішка з обличчя вже не сходила. В одинадцять двадцять вже був в квартирі, спочатку думав, що вже пізно дзвонити, але не міг собі відмовити почути її голос знову. Вона відповіла швидко, може не спала?
- Алло, я вже в квартирі, - відзвітувався.
- Добре, надобраніч,- сказала тихо і вибила. Я був незадоволеним, хотілося ще поговорити.  Але стомлений після дороги  я швидко заснув. 
    П'ятниця була важкою, багато що не вдавалося. Запізнювався скрізь, цілий день був завантажений, раніше вирватися не вдалося, щоб Люду з роботи зустріти, коли приїхав її там вже не було. Коли під'їжджав до будинку, побачив як дівчина йде в сторону магазину. На підборах, волосся розпущене. До цього вона постійно  закладала його  в охайний пучок, а воно виявилося таким довгим. Я не спішив виходити, замилувався. Але радість була недовгою: на зустріч підйшов чоловік, приблизно мого віку. Обійняв, поцілував в щоку і все! Мене накрило! Я пішов за ними, наздогнав вже в супермаркеті, вона була такою щасливою, її очі так світилися. Мені б хотілося бачити її таку щасливу біля себе, потім помітив в хлопця обручку... Думати вже тверезо не міг, вона взяла його під руку і мене накрило... Я швидкими кроками подолав відстань між нами, схопив її за руку, повернув до себе обличчям, хлопець спробував забрати, але вона його зупинила. Я був злим. Ревнощі мене накрили.