Макс Оганесон - Вплив комахозапилення на олійність Brassica napus L., Макс Оганесон

Досліди були закладені на рівноцінних по родючості та за ландшафтом дослідних полях Кримського інституту АПВ. Попередник – чистий пар, основний обробіток – оранка на 20–22 см. Сівбу здійснювали сівалкою СН-16 в чотири строки - 25 серпня; 5; 15; 25 вересня. Сорт озимого ріпаку – Атлант, норма висіву – 2 млн схожих насінин на 1 га. Ширина міжряддя – 15 см, глибина загортання насіння – 3–5 см. Розмір ділянки – 84 м2 (28 м3), облікова дослідна площа – 50 м2. Розміщення ділянок – рендомізоване, повторність чотириразова. Як ретардант застосовували препарат рістрегулюючої дії фолікур. При обприску- ванні озимого ріпаку в осінній період у фазі 3–4 справжніх листків у культури (в дозі 0,4 л/га) призначений задля збільшення мачи рослини в той час як фотосинтез триває, що й сприяє накопиченню пластичних речовин в кореневій системі, прискорює її ріст і галуження та підвищує зимостійкість рослин. В програму цих досліджень входило вивчення впливу окремих елементів технології вирощування на якісні показники насіння ріпаку озимого, а саме – на частку та вміст олії і її якість. Аналіз отриманих даних свідчить про те, що урожайність насіння, вміст олії та її жирнокислотний склад значною мірою залежали від строків сівби і дещо менше – від застосування ретарданту. Так, між врожайністю озимого ріпаку першого і другого строку сівби не виявлено істотної різниці – 3,54 і 4,28 т/га відповідно. Істотне зниження врожайності показали пізні посіви, через недостатньо розвинуті рослини осіню – на 1,87 та 2,63 т/га, при НІР05=1,72 т/га. Застосування ретарданту, за 2 роки досліджень та спостирежень в середньому, не сприяло збільшенню врожайності озимого ріпаку.

Структуру врожаю слід розглядати, виходячи з визначення, що саме вважати врожаєм ріпаку. В основному мова йде про збір насіння та відповідно олії з одиниці площі. Задля запасання та накопичення олії важливим є достатня кількість вологи в період формування стручків. Тому значний вплив на вміст олії та її якість мають погодні умови. Наростання температури повітря в період дозрівання насіння (при достатній забезпеченості вологою) сприяє підвищенню вмісту олії, що в степовій зоні нечасто зустрінеш тому потрібний полив. Щорічно період від формування стручків до дозрівання в наших дослідах тривав з травня до другої декади червня на фоні високого температурного режиму. В середньому, олійність становила 43,5–44,6 % і її показники не залежали від застосування ретарданту, а найбільше олії (46,1 %) нагромаджувалося при сівбі осіню, а саме 5 вересня. В окремі роки на олійність насіння ріпаку більше впливали погодні умови, ніж агрозаходи, що вивчалися. Таким чином, в 2007 р. (на період наливу насіння стояла суха та спекотна погода) вміст олії в насінні коливався в межах 41,5–43,9%, а в 2010 році (на момент набору та дозрівання кількість вологи в ґрунті була достатньою) цей показник збільшувався до 42,2–46,1% (або на 0,7–2,4%). Вихід олії з одного гектара посівної площі залежить від олійності насіння та рівня врожаю. В даному дослідові найвищий збір олії був у варіанті зі строком сівби 5 вересня і застосуванням ретарданту – 1745 кг/га. На ділянках першого (25 серпня) та третього (15 вересня) строку сівби вихід олії був на рівні 1410 та 978 кг/га, при НІР=863. Збір олії у варіанті з четвертим строком сівби в середньому знижувався на 1033 кг/га і був мінімальним на фоні без ретарданту (610 кг/га). (Томашова О.Л., Томашова С.В., 2010).

Отже, олійність ріпаку залежить від багатьох факторів: агрокліматичних умов, якості сорту ріпаку, внесення добрив, запилення, своєчасності висіву та комбінації усіх цих чинників. Дослідження показують, що правильне використання території, сорту, підживлення дає сильний врожай, відповідно велику кількість олії та високу її якість.