Mira - Крок за кроком до тебе, Mira

7Глава 7: Несподівана близькість

Марина не могла повірити, що тільки кілька днів тому вона навіть не уявляла, що її життя може змінитися так швидко. Всі ці почуття, що спалахнули між нею і Максимом, здавалися майже неможливими. Він не був таким, як усі інші чоловіки, з якими вона мала справу раніше. Його не можна було зрозуміти одразу, і це було однією з причин, чому вона так потягнулася до нього.

Того вечора, коли вони залишили зал і пішли разом через місто, Марина відчувала дивне поєднання тривоги та захоплення. Вулиці були майже порожні, і лише кілька ліхтарів м'яко освітлювали їхній шлях. Здавалося, весь світ раптово став менш важливим, і важливими були тільки вони двоє.

Максим і Марина йшли мовчки, але між ними була напруга — не напруга, яку приносить непорозуміння, а така, що виникає між людьми, які давно хочуть подолати дистанцію, але ще не готові зробити перший крок.

— Ти не хвилюєшся? — запитав він несподівано, коли вони наближалися до невеликого парку.

Марина поглянула на нього і спостерігала, які красиві його риси в світлі ліхтаря . Відчуття його присутності ставало все більш реальним, і це лякало її.

— Хвилююся. Але це все, що я можу зробити зараз, — сказала вона, не дивлячись на нього. Її голос був трохи приглушеним, ніби вона намагалась приховати свої переживання.

Вони пройшли ще кілька кроків, перш ніж Максим зупинився біля лавки в парку, і, звернувшись до Марини, додав:

— Чому ти завжди думаєш, що потрібно контролювати все навколо? Чому не можна просто дозволити собі бути в цьому моменті?

Її серце знову прискорилося. Вона відчула, як його слова пробиваються через її захисні бар'єри. Вона завжди намагалася все планувати, бути впевненою, контролювати ситуацію. Відносини для неї завжди були чимось, що вимагає серйозних зусиль, чітких правил і визначених рамок.

Але з ним усе було інакше. З ним було так, ніби кожен момент був новим, непередбачуваним, і це спонукало її відкритися.

— Я просто… не знаю, що з тобою робити, — зізналася вона, дивлячись на землю, намагаючись не зустрічатися з його поглядом. — Це все так раптово, і я боюся, що це може закінчитися.

Максим тихо засміявся, і цей сміх був спокійним, майже ніжним.

— Ми не знаємо, що буде завтра, Марина. Але саме тому варто спробувати. Тому що якщо не спробуєш, то ти так і не дізнаєшся, чи було б це щасливо.

Марина підняла голову і зустріла його погляд. Щось в його очах змусило її забути про всі сумніви, які вона намагалася тримати при собі. У його погляді була певність, яку вона так довго шукала у своєму житті.

— Я боюся… що це занадто швидко, — прошепотіла вона. Але її слова були не такою запереченням, а радше вимушеним виправданням для себе.

Максим підійшов до неї ближче, і Марина відчула його теплоту, коли він тихо простягнув руку і торкнувся її плеча.

— Ти не повинна боятися того, що не можеш контролювати, — сказав він, його голос був твердим, але водночас ніжним. — Не хочеш дозволити собі відчути те, що є між нами?

Він наблизився ще більше, і їхні тіла були тепер майже впритул. Її серце билося так швидко, що вона не могла це контролювати. Вона відчувала, як її шкіра стає чутливою, а її дихання важким. Її інстинкти кричали на неї, що вона має відступити, що це занадто, але її серце не хотіло слухати.

— Не знаю, чи готова я, — зізналася вона, хоча знала, що її слова не зовсім щирі.

Максим нахилився до її вуха і прошепотів:

— Я готовий почекати, якщо ти готова дозволити собі бути зі мною.

Ці слова стали для неї як удар молотом. Вона відчула, як її серце розривається між бажанням і страхом, але вона знала, що більше не може заперечувати того, що відчуває. Це було більше ніж просто привабливість — це було справжнє, глибоке бажання, яке вона не могла приховати.

Він обережно взяв її за руку і повів до лавки, сідаючи поряд з нею. Її серце все ще билося сильно, але в цей момент вона відчула, як між ними зростає щось нове — щось таке сильне і безперечно правдиве.

— Я не обіцяю, що все буде легко, — сказав він. — Але я хочу пройти цей шлях з тобою.

Марина опустила голову, сховавши усмішку, яка невідомо коли з'явилася на її обличчі. Вона була готова до цього. Вона була готова зробити крок вперед, незважаючи на всі сумніви і страхи, бо знала, що саме цей шлях тепер був її власним.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍